25. Хиткий конкурент

    Багаточисленні розмови з партнерами притупили здоровий глузд Ділана. Новини про його гендерні уподобання вщухли. Залишилося, лише, прибрати сміття,  що вони нанесли.
      Чоловіка втомили безглузді балачки, в яких він мав доводити зворотнє, відбілювати свою репутацію. Він гадки не мав, що співпрацює з такою кількістю компаній. Одна справа узгоджувати щось заочно,  а інша - дивитися в їх очі, повні чванливості і старатись не відмовитись від контракту самому. 
        Лише думки про Меделін зменшували запальничість вовка. Те, як її обличчя смиренно спить, пригорнувшись до нього, не могло позбавити відчуття спокою. 
        Ділан чуттєво згадував відчуття, коли водив рукою по її ніжній шкірі. Вона як шовк, вабила своєю незвичністю. Як поправляв її волосся,  що раз-за-разом, спадало на її густі брови. 
        У сні, вона була ніжною і, навіть, не було натяків, що вона може знищити весь світ. Його світ.
         Вона була неймовірно-привабливою дівчиною, що вже казати. Її характер зводив з розуму, але в миті штилю, їй хотілося пробачати все.
        - Чим зобов'язаний таким проханням?
        Ділан сидів в одному з ресторанів міста, який використовував для перемовин зі всіма, з ким мав справи.
      До нього підійшов чоловік, що теж вражав своєю незвичністю. Широкі плечі, статна постать, дорогий костюм і погляд, що змушує всіх навколо тремтіти. Всіх, але не Ділана. Адже, він звик до такого пафосу. Все його оточення було таким.     
        - Може на початку сядеш?
        - Ну знаєш, не хочу щоб поповзли чутки, ніби між нами щось є. А дружина, як прикриття. 
         - Навіть, якщо б я був серед меншинств,  ти б точно мене не привабив... 
        В чоловіка не було вибору і він приєднався до столу.
          - Чого ти хочеш, Ділане?
          - Навіщо тобі контракт з "Саншайн корпорейшн"? Це не твій профіль.
          - Я так не думаю... А що? Боїшся? Чи ти не хочеш мати мороки? Думав, що все тобі на тарілочці піднесуть? За таку співпрацю варто попітніти, чи не так?.. - чоловік поюзав по стільцю, обвівши своїм поглядом все довкола, а потім занявши зручне положення, уважно подивився в очі чорного вовка. - Ділане, ти не любиш конкурентів, бо не любиш напружуватись. Думаєш, раз маєш славу монстра, то тобі всі компанії мають кланятись та поступатись контрактами? Якби не так...
       - То виходить,  це ти мене боїшся. - безглузді аргументи відбивалися від його вух, як горох об стінку. Він відчував чоловіка, що сидів навпроти нього і був впевнений,  що всі слова, які ллються з його вуст - бажання якось показати власну значущість. 
       - Скажімо це так... Мені не потрібен сильний конкурент через дорогу. 
       - І що далі? 
       - Я не ти. Наперед не заглядую. На початку,  я хочу вирвати з твоїх рук бомбу. Я знаю твої методи. З іншими компаніями ти справишся легко, а ось мене тобі не вдасться проковтнути. 
        - Впевнений?
        Манера розмови Ділана діяла чоловіку на нерви. Яким би він не був впевнений у власних силах, спокійний тембр голосу збивав з пантелику. Його дратувало відчуття, ніби він недотягує. Ніби він комашка в очах того, хто так майстерно показує власну непохитність. 
       Чоловік знав, навпроти кого сидить, але власна значущість не вщухала, адже він теж не вважав себе останньою людиною. Він теж є директором компанії, що поставить будь-кого на вуха і ось  зараз,  він повинен був прийняти свою мізерність.
        - Якщо я тут, значить ти мешкаєшся. Ти ж не кавувати мене  покликав?
        - Я хочу тебе зрозуміти... Мені одному відомо, як ти робиш бізнес? Чи всі роблять вигляд, ніби нічого не знають?
         - А що не так в моєму бізнесі?
         - Ти займаєшся рейдерськими захватами. Жорстоко відбираєш в людей те, на що вони витратили більшу частину свого життя. 
         - Це бізнес. Виживає сильніший. 
         - Ти маєш рацію... але, чи знає про це "Саншайн корпорейшн"? - не відводячи погляду зі свого співбесідника, Ділан зробив ковток чорної кави. -  Гарі, я досі, тебе не чіпав, бо ти робив мені послугу. Ти знищував компанії одна за одною, тим самим прочищав мені дорогу. Я не бруднився. Це за мене робив ти...
І це я допоміг тобі стати сильним конкурентом, а не твій "розум". І ось ти, через стільки років, вирішив кинути мені виклик? Чому? Тому що ти сильний? Чи ти впевнений,  що зможеш вистояти проти мене? Адже, ти не такий міцний як здаєшся. Я знаю всі твої підводні камені. А їх не так вже й мало. 
        - Я теж не пальцем роблений! Думаєш, ти найрозумніший? Вирішив, що залякаєш мене і я побоюся з тобою змагатися? - терпець чоловіка кінчився і той дав волю емоціям. Лише Ділан сидів непохитним. Його легка посмішка, підтвердила власні здогадки. 
        - Я ж сказав, що не боюся тебе. Звісно, ти наростив потенціал і знищити тебе буде не так легко, але це можливо. І я ніколи не залякую, я просто навожу приклади, щоб людина зробила правильний вибір. 
       - То чим ти відрізняєшся від мене?
       - Обидві сторони в плюсі. Ти ж робиш так, щоб було вигідно тільки тобі... - Ділан дав можливість усвідомити сказане,  а потім продовжив. - То що? Відмовишся від участі в тендері чи мені запускати процес поглинання компанії "Гаріссон"?
         - Гммм... Знаєш що, Ділане? Я не шавка,  яку можна залякати гучними словами. Я хочу на власні очі побачити всю твою міць. 
         - Тоді, потоваришуйся з ризиком, якщо не можеш вгамувати власні амбіції. 
        - Як скажеш... тобі всерівно не виграти цей тендер. Буде приємно споглядати твій крах. 
         - Цей контракт буде моїм.  
         - Тоді, зустрінемось на березі.
         - Невпевнений... Я не впевнений,  що ти зможеш вигрибти. 
         - Піклуйся про свою шкуру... Теж мені, добродій. 
         Це були останні слова чоловіка і він пішов. Його роздратування було гучніше за його слова. Ділан провів своїм поглядом чоловічу містку постать, а потім, дістав з кармана піджака телефон і набрав перший номер з списку.