15. Довгоочікуваний день

       На дворі стояв черговий похмурий зимовий ранок. 
      Всі навколо метушилися після новорічних святкувань та короткого відпочинку.
      Офісні будівлі міста жваво заповнювалися своїми працівниками і життя знову починалося...
     Сьогодні був саме той день, на який так довго чекав Ділан Мелтон. 
     Перевертень й гадки не мав, що за парочку днів його життя кардинально змінить проста дівчина.

       – Ділане, мої вітання... Ти дочекався цього дня! 
      
      На зустріч вовку  йшов його майбутній партнер з власною командою юристів. 
      Обличчя партнера було всіяним променистою посмішкою і здавалося, що він цього дня чекав не менше за самого Ділана.
        Чорношерстий вовк стримано привітався зі всіма схвальним поглядом і рукою запросив всіх до приміщення для перемовин.

       – І не говоріть. Ви змусили мене попітніти.    

    – Перед тим, як почати всю процедуру, ми могли б поговорити наодинці? – дивне прохання партнера змусило Ділана призупинити передчасний потік радості, адже від нього можна було чекати що завгодно. І було невідомо, що на цей раз міг викинути вимогливий пан.  

     – Звісно... Не хочете скуштувати нашої кави? – чоловік кивнув головою і вони зайшли до кабінету Ділана.    

         – Власне... не хочу, щоб ти виглядав дурником. 
     Слова партнера насторожили амбіційного перевертня. Але він нічого не відповів. Він продовжив слухати мовчки.
       - Цей контракт, який ми підпишемо, не буде остаточним. Я влаштую тендер між компаніями і через рік буде видно, хто гідний співпраці зі мною.      

                - Тендер? Але навіщо? – Ділан вскипів. Але продовжив говорити холодним голосом. - З такими умовами, я можу переглянути своє відношення до вас... Ви шукаєте надійних партнерів, але самі колотите воду в ступі.      

         – Розумію, але ти мене зрозумій... занадто ж багато прийшло заявок і що вже кривити душею, вони нічим не поступаються тобі. Я не хочу помилитися.      

        – Якщо моє самотнє життя змусило вас робити такі ходи, то хочу вас запевнити... Ми з моєю дівчиною, вирішили узаконити свої відносини.    

    – Та дівчина з журналів є твоєю нареченою?    

    - Так.       

       – Я мав підозри, що вас щось пов’язує... Ці іскри, що летіли від вас, точно від глибокого кохання... Але чому ти її приховував?      

       - Їй не подобається публічне життя.      

         – А ті дівчата, що весь час крутилися біля тебе?    

    - Лише для відводу очей. – набравши повні груди повітря, Ділан викручувався як міг.     

         – Всі? – випучені очі партнера свідчили про підозрілу недовіру. Проте, якби не абсурдно це звучало, Ділан продовжував вигадувати на ходу.

         - Всі.       

         – Не солодко ж було вашій дівчині, читаючи ті новини.     

        – Ну що ви... її все влаштовувало. Аби тільки її не було на обкладинках журналів. Вона не дуже полюбляє публічне життя. – побачивши здивований вираз партнера, Ділан поспішив виправитись. – Звісно, були деякі негаразди, але ми все владнали...     

       – І тому про тебе не було чути жодних новин, аж цілих три місяці?     

   - Так...     

   – Я довго думав над цим,  все співставляв... Якби ж ти все сказав вчасно, то ця історія мала б інший результат.     

    – Я не той, хто йде на повідку. В мене теж є свої принципи.  

       – Ділане, лише рік. Зрозумій, зараз я не можу переграти час. В очах акул бізнесу, я буду ненадійним партнером, якщо відміню цей тендер.     

     - Якщо я виконаю всі умови... це можна пришвидшити?      

  - А що робити з іншими компаніями?       

       - Я підпишу цей контракт. 

      В голові Ділана вже визрівав план. Позбутися конкурентів для нього не було проблемою. Він звик до таких баталій. Єдиною перешкодою могла бути Меделін. З нею доведеться повозитись. Він й гадки не мав, що дівчина може привнести в його життя проблем.      

    - Я знав, що з тобою можна мати справи.               

     Чоловіки потиснули один одному руки та разом пішли в залу засідань.