11. Новина, що оживила світ

       Наступного ранку, у всіх на вустах був Ділан Мелтон. Молодий мільярдер був темою дня і місто ніби ожило.
Газетні магазини рясніли від журналів та свіжих газет, на перших шпальтах яких виднілася струнка тендітна дівчина в руках статного чоловіка.  
      Біле плаття дівчини підбурювало увагу покупців і змушувало їх купувати журнали один за одним. Для них це було манною небесною, адже доволі давно не чулося про іхнього жаданого ідола.
       Молоді жінки жалісливо всхлипували, дехто видавав радісні звуки, а дехто - таємно ненавидів жінку на світлині, адже вона позбавила їх мрій.
      Ділан Мелтон був в мріях кожної десятої дівчини. І кожна уявляла себе поруч з ним, адже його врода та атлетичне тіло змушувало їх грішити у вигаданих історіях, сновидіннях чи пристрасних мріях. Що вже говорити, вони не соромилися своїх бажань, будучи в стосунках. 
     Якщо дівчата від Ділана божеволіли, то чоловіки, в свою чергу, відверто його ненавиділи. 
      Допиваючи безсмачний протеїновий коктейль, Ділан почав третій забіг на біговій доріжці. В його тілі бушувала зайва енергія, якої потрібно було позбутись. А ще, перед його очима стояла дівчина, що вразила своєю байдужістю до його персони. 
      Він не міг змиритися з тим, що дівчина не звернула уваги. До такого він точно не був готовим. Тим більше, його відкинули, як огидного жука. І це зробив не хтось там з його кола, а проста незнайомка.
     Важкість душі додавало те, що ця незнайомка була його істинною парою. 
     Останнє остаточно вивело чоловіка з себе, адже це означало, що те майбутнє, що він собі напланував - луснуло як мильна бульбашка. 
     І попри те, що дівчина йому приглянулася, він не міг змиритися, що вона не була однією з них. 
      - Таємна незнайомка? Дурний заголовок для такої сенсації. Могли б вигадати щось краще. В них, що? Журналісти перевелися? Невже, я заслуговую такого розголосу? 
      Втикнувши у вуха навушники, Ділан слухав телеведучу, що так експресивно розповідала про його успішне життя та появу на горизонті дівчини, ім'я якої було невідомо.       
      - Боже, ніби в місті немає інших проблем. І чого вони крутяться біля мене як ті бджоли біля квітника. Три місяці полетіло коту під хвіст. 
     Раптом чоловік загарячився і через злість зіскочив з бігової доріжки.
     Намацавши на стільці рушник, він незграбно витер піт з лиця та хутко пройшовся по густому волоссю, яке лізло йому в очі. 
       - Слухаю. Говори. - монолог чоловіка перервав дзвінок від Біла. 
       - Ти бачив новини?
       - Звісно. Про мене говорять всі кому не лінь.
       - Що накажеш робити?
       - Хай все йде так як йде. Нічого підчищати не потрібно. Знайди мені всю інформацію про цю дівчину. Все, до дрібниць. 
       - Що ти задумав?
       - Одружуся. 
       - Пам'ятається, ще вчора ти був проти цього. Невже, таки тебе дожали. 
       - Від долі не втечеш. 
       - Якщо серйозно... не гарячкуй. Ти ж знаєш цих журналістів. Тим паче, я не бачу проблеми в тому, що написали. Ти відома людина, так що тепер - тобі не можна спілкуватися з жінками? Ніхто не знає її імені. Вона може бути тобі хто завгодно - від простого менеджера до партнера...
       - Вона моя істина пара. 
       Ділан перервав розмову Біла, адже в своїй голові він давно вже сам вирішив. Дівчина була його парою і тому, тут нічого було боятися. Сама доля вручила в його руки шанс заполучити контракт, якого він так чекав. 
      Він зміг подивитись на свій відчай під іншим кутом.
       - Це не вдалий жарт... якщо ти звісно жартуєш. 
       - Якщо хтось і жартує, то це точно не я. 
       - Невже, твоєю істинною є проста дівчина?
       - Угу... Всесвіт вирішив пожартувати зі мною. 
       Ділан знав, що ця новина трішки втішила його помічника, адже він завжди намагався втихомирити високий норов свого вихованця. Чоловік знав, що пристаркуватий друг родини робив це з добрих побуджень, тому не злився на нього. Навпаки, він вичікував в нього поради, навмисно роблячи вигляд, ніби він пропустив ситуацію через себе і кинув все на потік. 
       - Ти просто задирав високо ніс і дуже голосно кричав про свої бажання. Чи ти не знав, що щастя любить тишу? Звісно, доля розсердилася на тебе, адже істинних підбирають на небесах. А ти вередував і отримав на горіхи... - після довгої промови, Білі зробив паузу і не давши вставити Ділану слова, продовжив говорити, але з більш серйозним тоном. - Але... хто його знає. Може, ця жінка не буде такою... Люди різні. Вовки теж. Не можна всіх гнати під одну гребінку. 
       - Вона не вовчиця... а це вже більша половина проблем. Єдине, що вона може зробити для мене, так це вийти за мене заміж і контракт в моїй кишені.
       - Бачу, ти вже все спланував. 
       - В мене немає часу. Ми вже довго топчемось на одному місці. Якщо доля підкинула такий подарунок, то його потрібно використати. 
        - Але ж ти говориш про свою істинну пару. Невже, тобі не шкода дівчини? А раптом, ти закохаєшся? - набравши сміливості, Білі наважився запитати в Ділана те, що було очевидним. 
     Хоч чоловік не зміг насолодитися справжнім щастям зі своєю парою, але дещо знав. 
      Між вовком і його парою є сильний зв'язок. Позначивши жінку, вовк на все життя прив'язується до неї. 
       Вовк віддає своє серце в руки тій, що до кінця своїх днів зобов'язана оберігати його, підтримувати, бо інакше - він згине. 
       - Я триматиму себе в руках настільки, наскільки це буде можливо. Моє життя дорогоцінне і я не самовбивця. Довіритись дівчині, що не знає наших звичаїв і традицій - рівносильно смерті. Я не альфа... в мені немає стільки мудрості, щоб розуміти та терпіти проступки своєї пари.
       - Ти говорив з нею? Вона погодилась?
       - Білі, я більше, аніж впевнений, що з нею буде простіше домовитись, аніж з партнерами. 
       Очі Ділана засвітилися, а його обличчя налилося непереможним поглядом. 
       Чоловік мав певну стратегію в голові та був певен, що в дівчини не буде іншого вибору і вона буде змушена погодитись. Інакше, даремно він займався бізнесом. 
       - Тоді добре, якщо так. 
       - Як швидко ти зможеш знайти інформацію про дівчину?
       - До обіду, все буде на твоєму столі.
       Ділан з нетерпінням чекав того обіду. І здавалося, що час зупинився чи тягнувся так довго, що очікування змило все терпіння.