10. Дивна пропозиція

      Меделін охмареною йшла від барної стійки і подумки корила себе за власну безглуздість. Чоловік цілий вечір не відводив від неї своїх очей і вона вирішила спокусити долю. 
      Його пильний кароокий погляд ніби приманював її до себе і вона капітулювала без бою. 
      Жінка розуміла, що віддається добровільно в руки хижака, і вірила, що ця зустріч не могла бути випадковою.
     Меделін хвилювалася, але рівно до того моменту, допоки чоловік не роздявив свого рота. Тоді його зваба розвіялась як туман. Від сексуального білого комірця нічого не залишилося. А з очей дівчини спала пилина.    
      Щоб якось заховатися від погляду чоловіка, Меделін загубилася серед натовпу і користуючись моментом, стала в найсліпішій зоні, яку вона часто використовувала, щоб слідкувати за атмосферою вечірки.   
      - Чому така красива дівчина і сама? - дівчина закотила очі під лоб, як тільки зрозуміла, що її викрили. 
      Біля неї звідкілясь з'явився слинявий чоловік, який щохвилини поправляв своє волосся. Від нього пахніло так, як в машині від освіжувача повітря ялинка.
      - Значить, не настільки красива, якщо сама. - всі залицяння дівчина множила на нуль, а той не думав здаватися. 
      - Ви не справедливі до себе. 
      - Я просто намагаюся віднайти логіку у ваших словах. 
      - Мене звуть Ештон. 
      - Меделін. 
  - Ви не надто говірка... Працюєте тут? Хоча, наврядчи, адже я вас знав би. Ви партнер компанії чи просто гостя?
      - Я організатор свят. 
      - Неймовірно! То це ви створили сьогоднішню казку?
      - Думаєте, в мене все вдалося?
      - Звісно! Наш директор ніколи такого не влаштовував. Це просто диво!
      - Хочете сказати, якби він влаштував застілля в парку - то і це б підійшло? Тоді ваша похвала нічого не значить. У вас немає з чим порівняти. 
      Меделін з нетерпінням чекала закінчення цього вечора. Її сили вже давно сушили весла, але ноги досі тримали весь тілесний баласт на собі. 
       Для дівчини, це замовлення було найнервовішим за весь насичений рік і вона скинула сім потів, щоб все вдалося, бо розуміла, що на неї чекає у разі невдачі. Втрачати роботу їй не хотілось.
     Дівчина сподівалася зустрітися з директором компанії, що дуже хотів зіпсувати її життя. Вона звикла, що всі керівники намагалися бути зірками таких заходів, але цей зберігав таємничість. 
      В Меделін закралася думка, що він не надто близький з своїми підлеглими. Тай слова прилипака підтвердили дівочі  припущення. 
       - Чи можна запросити вас на танець? - надокучливий співрозмовник наполегливо намагався сколихнути особистий простір дівчини. А вона навмисно стала в закутку, щоб бути непомітною, але її план безжально викрили. 
      Сама розмова з цим чоловіком була нестерпною, адже в дівчини не було сил і настрою з кимось заводити будь-які відносини. На сьогодні цих вікторин було достатньо. Їй вистачило одного чоловіка, щоб зрозуміти, що всі присутні тут представники цієї статі - розбещені придурки, які через свій статус дивляться на всіх згори. 
      - Ні! Не можна! Вона мені обіцяла танець! - до них приєднався той, що вирізнився красномовством біля барної стійки. Другий же чоловік чомусь поник і став задкувати, залишаючи Меделін наодинці з тим, перед яким хотілося крізь землю провалитись. 
      Вона сподівалася, що цей чоловік не зрозумів її посилу, коли вона підсіла до нього біля барної стійки. Чи... невже, він подумав, що вона його клеїла, а зараз, намагається продовжити їхню безглузду розмову. 
       - Потанцюємо? - дівчина лише закотила очі на його протягнуту руку і хотіла вже йти, але він різко потягнув її на себе і вони ледь не доторкнулися губами. Обоє важко дихали, боячись зробити жодних рухів. 
      Відстань між ними була небезпечно-приторною і кожен вбачав в цьому щось своє.
      Після мимовільного потемніння в очах, Меделін приходила до тями та повільно починала відчувати твердість чоловічого тіла. Подушечки пальців тремтіли від збентеження і ніби застили в часі. Але під ними, вона змогла відчути м'язи чоловіка. Він був сильним, стійким.
       Одна рука дівчини лежала на грудях чоловіка, а друга була зажата його рукою.
       Від нього йшов жар і здавалося, вона втратить свідомість від надлишку теплоти, що змушувала її серце битися частіше.
      Через декілька хвилин, Меделін могла на повні груди вдихнути його чоловічий приторний запах дорогих парфумів. Він був весь ідеальним і небезпечним. 
      Дівоче тіло, подумки зрадливо здалося в полон цьому чоловіку, але дівочий розум ще досі боровся за здоровий глузд. 
      - Давайте не будемо марно витрачати час один одного. Скажіть відверто, чого ви намагаєтесь досягти? 
     Дівчині було моторошно дивитися в його очі, адже він дивився на неї так, ніби був маніяком, що полює на жінок. І зараз, він насолоджувався її безпорадністю. 
       ... - відповіді не було і Меделін продовжила говорити, щоб придушити наростаючу паніку. Їй не хотілося показувати власний страх перед ним, адже це означало, що він переміг в цьому двобої.
        - Якщо ви намагаєтесь затягнути мене в ліжко, то боюсь у вас нічого не вийде. Це коштує дуже дорого.
        - Я готовий заплатити будь-яку суму. Назвіть свою ціну. - чоловік сміявся очима, але слова говорив без жартів.  
        - Мене цікавить серце і мозок... те, що у вас не користується попитом. - дівчина говорила уїдливо, але чоловік не звертав на те увагу. Ніби, йому було байдуже на почуття дівчини. Ніби не було тієї ганебної розмови за барною стійкою. 
        - Виходьте за мене заміж. 
       Меделін ледве проковтнула слину. Було відчутно, що чоловік не жартував і від цього їй стало ніяково. Цей псих був несповна розуму і вона зрозуміла, що їй пора робити ноги, але як вислизнути з його рук безболісно, вона не знала. 
        - Ще чого! Ви ненормальний?
        - Принаймі, я не жартую. Самі ж говорите, що ваше тіло можна купити за серце і мозок. Шлюб - вагомий доказ того, що я готовий вам це віддати. 
         - Це не смішно. 
       Дівчина щосили відштовхнулася від чоловіка і вже хотіла святкувати власну перемогу, але рано раділа. Цей чоловік ще міцніше прижав її до себе і тепер вона не могла зробити жодного руху.
       Незнайомець був небезпечно близько, від чого її тіло мліло в його обіймах. 
        Серце дівчини хотіло цього чоловіка, але мозок відважно боровся за очевидні речі. Їй не можна закохуватись в чоловіка, що так просто розкидується вагомими речами.
      Поки в дівчині виростали протиріччя, цей чоловік перейшов до активних дій. Вона відчувала дотики його губ на своєму вусі, від чого її полохливе тіло покрилося сирітками. А його руки, нишпорили по тілу дівчини так, ніби не знали куди себе приткнути.
        - Як ви можете пропонувати таке незнайомій людині? 
       - В нас буде час дізнатися про один одного краще.
       - Ви з глузду зійшли! Нічого не буде! Знайдіть когось іншого для цього дурного задуму. Жертвувати власним простором, заради того, щоб переспати зі мною - не логічно! 
        - Якщо я скажу, що ви вартуєте такої жертви? Ви повірите? - чоловік не думав здавати позиції і його голос звучав переконливо.
        - Ви намагаєтесь бути галантним придурком?
       - Дайте мені шанс і я запевню вас, що не заслуговую всіх тих образливих слів, що лунали на мою адресу з ваших вуст.
       - Самі винні. Якби ви були щирими у своїх бажаннях, то можливо, я повелася б на цю пропозицію.
       - Серйозно?
       - Принаймі, я б подумала над нею.
       - Ми можемо перемотати час назад?
      - Нажаль... Мій мозок зберіг вас у своїх налаштуваннях, як козла, який не вартує моєї уваги.
     - Налаштування можна змінити, на те вони й налаштування. 
        - Слухайте, чого ви до мене причепилися? Якщо вам байдуже, кому робити пропозицію... випробуйте свій хист з іншою. В цьому залі стільки дівчат, на різний смак... думаю, знайдеться одна, якій ваша пропозиція не здасться абсурдною і вона залюбки погодиться, без задніх думок. У вас приваблива зовнішність, головне - не показуйте свою справжню сутність... і не відкривайте перед нею свій рот.
        - Невже, вас не тішить той факт, що серед цих жінок, я виокремив лише вас?
        - Зовсім ні... Мушу вас засмутити та розчарувати. Я нізащо не погоджусь на вашу пропозицію. Моє "ні" - тверде і непокірне! 
        - Та невже? А чому ж тоді ваше тіло суперечить вашим словам? Ви хочете мене, але боїтеся в цьому зізнатися, адже я задів вашу гордість. 
        - Звідки вам знати, що хоче моє тіло? Ви що - телепат? - слова чоловіка були правдивими, але дівчині не хотілось показувати справжню картину.
        - Я можу читати емоції, можу чути розмови людей на значних відстаннях. Можу відчути брехню...
       - Хто ви?
       - Ви щось чули про перевертнів?
       - Припустимо, чула... 
       ... - він мовчав і дивився на неї легкою посмішкою, ніби глузував. Його очі заграли іншим вогником і дівчина знову вкрилася сьомим потом. 
        - Якщо ви вовк - то мушу зазначити, - ви ганьбите свій рід. Вовки не такі.
        - А які вони?
        - Точно не такі як ви.
        - Ви нічого не знаєте про нас. Ви - прості люди, тільки знаєте, як базікати і тільки. Вас ніколи не цікавило, що серед вас є сильніші та розумніші за вас, але ваше его воліє про це не знати. Ви безмозглі створіння, що сліпо вірять у свою незрівнянність...
       - Достатньо! На цьому ми закінчимо! Якщо ви так ненавидите людей, то я тимпаче не підходжу на роль вашої дружини. 
        - Послухайте...
        - Послухайте ви! Якщо не хочете, щоб я зчинила тут галас і не звинуватила вас у збочені... відпустіть мене. - чоловік послабив захват і дівчина вислизнула з його рук, а потім - з його очей.    
       Меделін плюхнулася у власне ліжко без задніх ніг. Полежавши трохи, вона перекинулася на спину. В її голову закрадалися думки про того чоловіка. І її це лякало, бо невідомі сили змушували робити те, що не було нормальним для її світу.
      Організм дівчини дивно відреагував на чоловіка, якого вона повинна була оминати десятою дорогою, а не навпаки.  
      Вона зловила себе на думці, що її до нього тягнуло і вона була готова здатися йому без задніх думок, не зважаючи, навіть на те, що він не вбачав в ній жінку для серйозних відносин. І те, що його пропозиція вийти за нього заміж була смішною, але говорив він серйозно, що десь всередині... глибоко, їй хотілося погодитись. 
      - І що тепер робити? Як мені жити з цим?