10. Дивна пропозиція

      Меделін охмареною йшла від барної стійки і подумки корила себе за власну безглуздість. 
       Чоловік цілий вечір не відводив від неї своїх очей і вона вирішила спокусити долю.  
     Його пильний кароокий погляд ніби приманював її до себе і вона капітулювала без бою.  
     Жінка розуміла, що віддається добровільно в руки хижака, і вірила, що ця зустріч не могла бути випадковою.    
  Меделін хвилювалася, але рівно до того моменту, допоки чоловік не роздявив свого рота. Тоді його зваба розвіялась як туман. Від сексуального білого комірця нічого не залишилося. А з очей дівчини спала пилина.   
       Щоб якось заховатися від погляду чоловіка, Меделін загубилася серед натовпу і користуючись моментом, стала в найсліпішій зоні, яку вона часто використовувала, щоб слідкувати за атмосферою вечірки.   

        - Чому така красива дівчина і сама? – Меделін закотила очі під лоб, як тільки зрозуміла, що її викрили.      

        Біля неї звідкілясь з’явився слинявий чоловік. Чи то від знервування чи то від відчуття власної незрівняності, його руки щохвилини торкалися свого волосся. 

       Від нього пахніло так, як в машині від освіжувача повітря ялинка. 

       - Значить, не настільки красива, якщо сама. – всі залицяння дівчина множила на нуль. Проте той не думав здаватися. 

      - Ви не справедливі до себе. 

     - Я просто намагаюся віднайти логіку у ваших словах. 

       - Мене звуть Ештон. 

      - Меделін. 
 

   - Ви не надто говірка... Працюєте тут? Хоча наврядчи, адже я вас знав би. Ви партнер компанії чи просто гостя? 

     - Я організатор свят. 

    -  Неймовірно! То це ви створили сьогоднішню казку? 

      - Думаєте, в мене все вдалося? 
 

     -  Звісно! Наш директор ніколи такого не влаштовував. Це просто диво! 

       - Хочете сказати, якби він влаштував застілля в парку – то і це б підійшло? Тоді ваша похвала нічого не значить. У вас немає з чим порівнювати. 

      Меделін з нетерпінням чекала закінчення цього вечора. Її сили вже давно сушили весла. Лише ноги досі тримали весь тілесний баласт на собі.       
  Для дівчини, це замовлення було найнервовішим за весь насичений рік і вона скинула сім потів, щоб все вдалося, бо чудово знала, що на неї чекає у разі невдачі. Їй не хотілось втрачати роботу.  
   Вона сподівалася зустрітися з директором компанії, що дуже хотів зіпсувати її життя. 
     Меделін знала, що керівники не уникають власного моменту зірковості і зайвий раз не проти покічитись перед своїми підлеглими своєю персоною. Проте, цього разу було інакше. 
   Сьогоднішній замовник був таємничим. І в дівчини закралася думка, що він не надто близький з своїми підлеглими. 
   І слова прилипали підтвердили її  припущення.  

      – Чи можна запросити вас на танець? – чоловік ввічливо протягнув для Меделін свою руку. 

    Надокучливий співрозмовник наполегливо намагався сколихнути її особистий простір. 
    Сама розмова з цим чоловіком була нестерпною, адже в дівчини не було сил та настрою з кимось заводити будь-які відносини. 
    На сьогодні цих вікторин було достатньо. Їй вистачило одного чоловіка, щоб зрозуміти, що всі присутні тут представники цієї статі – розбещені придурки, які через свій статус дивляться на всіх згори. 

         - Ні! Не можна! Вона обіцяла танець мені! – на талі дівчини відчувалася чиясь рука. 

       До них приєднався той, що вже вирізнився своїм красномовством біля барної стійки. 
     Несподівано прилипака чомусь поник і став задкувати, залишаючи Меделін наодинці з чоловіком, перед яким хотілося крізь землю провалитись. 
      Дівчина мала надію, що цей чоловік не зрозуміє її посилу, коли вона підсіла до нього біля барної стійки. 
      Вона не хотіла, щоб він розцінював її вчинок як флірт. І дуже вже не хотіла продовження цього зв’язку. 

     - Потанцюємо? – він став перед нею та простягнув їй свою руку. На що дівчина лише закотила очі і хотіла вже йти, але він різко потягнув її на себе і вони ледь не доторкнулися губами.  

       Обоє важко дихали, боячись зробити зайвих рухів.    
    Відстань між ними була небезпечно-приторною і кожен вбачав в цьому щось своє.     
  Після мимовільного потемніння в очах, Меделін приходила до тями та повільно починала відчувати твердість чоловічого тіла. 
       Одна рука дівчини лежала на грудях чоловіка, а друга була зажата його рукою.     
      Подушечки пальців тремтіли від збентеження і ніби застигли в часі. 
     Її пальці яскраво відчували кожен вигин працюючого м’яза. 
       Від чоловіка віяло силою та стійкістю. І дівчина інстинктивно затамувала подих. 
       Він справляв на неї дивне враження... звідкілясь з’явилася боязкість та бажання йому підкоритися. 
     Від чоловіка йшов жар і здавалося, вона втратить свідомість від надлишку теплоти, що змушувала її серце битися частіше.   
    Через декілька хвилин, повністю оговтавшись, Меделін змогла на повні груди вдихнути запах його парфумів. 
        Це був запах дорогих парфумів, що невловимо натякали на якість та тонкий смак свого власника. 
  На перший погляд,  цей чоловік був повністю ідеальним. Та разом з тим від нього віяло небезпекою. 
       Його громіздка статура змушувала підсвідомо йому коритися без зайвих вагань... але дівчина намагалася цьому протистояти. 
          Дівоча свідомість боролася за здоровий глузд. 
      Проте її тіло, вже давно було полоненим цими карими очима. 

      - Давайте не будемо марно витрачати час один одного. Скажіть відверто, чого ви намагаєтесь досягти? 

       Меделін було моторошно дивитися в його очі, проте набравшись сміливості, вона таки в них глянула і в той же час пошкодувала. 
      Чоловік дивився на неї так, ніби був сталкером, який був нею одержимим. 
       І зараз, він насолоджувався її безпорадністю. 

       ... – відповіді не було і Меделін продовжила говорити, щоб придушити наростаючу паніку.