- Боже, зима - найбезтолковіша пора року, яку можна було створити.
Низький голос чоловіка прорізав в кімнаті суцільну темряву. Громіздка постать стояла лицем до вікна, безпереривно втупившись в антрацитну далечінь, що приваблювала своєю незвіданністю. Навіть розсунуті штори не додавали більшої яскравості. Від чого чоловік видав невдоволений рик.
На дворі було ще темно, як Ділан прокинувся від міцного сну. Він звик вставати рано, але зимовий період руйнував всю ідилію першої половини дня. Він полюбляв з рання розгулюватися густими гущавинами хвойного лісу, чистити густу чорну шерсть об гілля непрохідних стежин. Але, зима безжально руйнувала всі плани енергійного вовка. Тому, гнітючу роздратованість чоловік звик втамовувати гарячим душем.
Краплі води сповільнювали запальний норов перевертня. Їх стукіт містив чудодійну силу, що спроможна втихомирити природу і ранкову потребу в близкості, якої в Ділана не було декілька місяців. Від якої він був змушеним відмовитись, заради контракту з іноземною компанією, яка не схвалювала безладне життя і в якої він був під прискіпливим наглядом.
- Ще трішки! Потерпи... Ми це робимо задля успіху.
Нестримна хтивість Ділана, змушувала його задовільнити себе власними силами, але вовчі принципи тримали його в строю. Та й сам він був проти цього, адже вважав ці речі сороміцькими для такого як він.
- Ми представники чорних вовків! Ці речі нам непотрібні! Ми ж вище всього цього... Думай про щось погане, Ділане. Лише так ми зможемо охолонути. - чоловік всіма силами намагався переправити свою енергію в щось інше. Він згадував про все, що могло йому допомогти позбавитись збудження. Він думав про простих людей, про їх життя, побут і його відпускало.
Після години водних процедур, Ділан вийшов з душу, наче переродженим. Його слід супроводжувався шлейфом пари, що змішалася з ароматним гелем для душу. Запах хвої заполонив всі закутки приміщення.
Він вийшов ніби з туману. Громіздке атлетичне тіло безжально прорізало димову завісу.
Все тіло Ділана було всипане краплями води, що стікали по засмаглій шкірі перевертня, як тільки він починав рухатися. Він був повністю голим і зовсім не відчував сорому за свою відвертість, адже жив сам.
Доїдаючи стейк, Ділан паралельно читав новини підпільних видавництв, що були ладні пройтися по головах людей, втопивши їх у багнюці задля рейтингів. Часто, ці статті були суцільною брехнею, що мала властивість зламати життя найуспішнішим бізнесменам.
Сам чоловік декілька разів був жертвою їх пліток, але тоді його це мало хвилювало. Він вважав, що ці чорні журналюги не варті його дорогоцінного часу. Чоловік звик бути в центрі уваги кожного дня і тому, місцями це його забавляло чи навіть підживлювало власне его.
Інша справа зараз. Пройшло три місяці, як світ нічого не знав про Ділана Мелтона. Він зник з медійного простору і всі його забули, чи просто, жили в невіглавстві. Власне, продуманий перевертень все контролював.
Прагнення Ділана було очевидним - вся його "зразковість" була лише ідеальною картинкою для партнерів, з якими він хотів підписати вигідний контракт. Тільки, не все виявилося простим для чоловіка. Його ритм життя не підходив партнерам і це змусило Ділана трішки приземлитися.