16 Роман

16
Роман

- Це вам за нахабство! Двічі за день мацати одну мене це занадто, - задерла свого куцого носика до гори моя фея і вперла руки в боки.

Між іншим в боки, все так само обтягнуті червоним матеріалом. У мене в вухах гупає мій пульс. Я збитий з пантелику, адже щойно мене жорстко обламали. Наче відро крижаної води на голову вилили.
Пробую привести думки до ладу, роздивляюсь світлі стіни коридору, далі видніється кімната з коричневою натяжною стелею, і блискучими бусинами люстри. Знову переводжу погляд на Аделаїду, яка як не дивно, скидає свої туфлі, і з насолодою обертає ступнею в різні боки. Залипаю поглядом на її ніжки, з круглими маленькими нігтиками, пофарбованими в червоний колір.

- Ви дали привід, - нарешті пригадую про що ми з нею говорили.

- Та невже? – дівчина смішно здіймає брови хатинкою над лобом. – Коли це?

- Ваша сукня відверта…

- Та ви сексист! – Аделаїда звинувачувально тицяє в мене пальцем.

Це жесть. Ця навіжена до всього ще і феміністка. Зараз буде вчити мене про рівноправ’я і права жінок. Але не можу себе зупинити. У мене в середині все клекоче, як у чоловіка, якому спочатку дали надію, можна сказати, помахали у нього червоною ганчіркою перед носом, а потім з розгону врізали по яйцях. Мені фізично зараз боляче, бо я ще мить тому вважав, що мене безцеремонно клеять, і активно ввімкнувся в процес.

Ну а хто б по іншому витлумачив ці млосні погляди прямо в очі, бісенята, що так і летіли мій бік, від кожного її погляду, ці прогинання з випинанням грудей? От скажіть, навіщо жінці умисно привертати увагу до свого декольте, якщо вона не подає однозначних сигналів що готова на секс? Аделаїда як збій в програмі – вона все робила правильно, подавала всі знаки тіла які налаштовували на відверті дії, а потім звинуватила мене в приставаннях.

До всього неймовірно бісила та обставина, що я як одурманений повівся на її загравання. Та я ще вчора собі клявся, що вона не в моєму смаку, і взагалі заводити секс на робочому місці ознака абсолютної непрофесійності. Але ось я в її квартирі, і губи пам’ятають її полуничний смак, якого мені по при всі доводи розуму хочеться спробувати ще.

Був би п’яним, я б ще себе пробачив. Але ж не пив і краплі.

- Ви натягнули на себе це гумове щось, - я теж тицяю пальцем в бік її червоного плаття.

- Це щось коштує двісті доларів! – огризається Ада.

- Двісті баксів за гумку. Під якою навіть ліфчик не одягнеш? – щиро дивуюсь я.

- Та невже? – Аделаїда лізе собі за пазуху, а у мене знову починає дещо ворушитись в штанях. Не розумію що відбувається, але мить, і в руці дівчини з’являється якийсь …ліфчик? Дивне пристосування з двох чашечок без бретелей. – Бачили?! І взагалі, навіть якби я ходила ось так, - знову жест рукою навколо своїх грудей. Дідько, у неї тепер крізь латекс стирчать соски. А у мене зараз стирчатиме цілий пагорб в районі ширінки. Але дівчина розізлилась не на жарт, і ні на що не звертає уваги, продовжуючи доводити свою позицію. – Навіть якби так ходила – це не значить, що хтось має право до мене чіплятись. Ви нічим не кращі тих шмаркачів, яких розігнали.

- Ви щось чули про віктимну поведінку? – цікавлюсь в Аделаїди.

- Ага, типова чоловіча позиція, в усьому винна жінка, навіть у чоловічій нестриманості, - вона фиркає і залишає мене в коридорі самого, та йде в кухню. Не знаходжу нічого кращого, як скинути туфлі і йти за нею. Застаю її біля відчиненої шафи, в якій вона щось активно шукає, ставши навшпиньки.

- Що ви робите? – дивуюсь я.

- Я ж обіцяла обробити вам руку, я це зроблю! – гордо заявляє дівчина. – Перекису немає, є зеленка.
- Тобто, ви хотіли помазати зеленкою ось цю подряпину, і все? – в голові не вкладається. Де я помилився? Тоді, коли слідкував з її гострим язичком, що облизував червоні губки так спокусливо, а голос звучав так вібруюче низько, і сексуально, що зеленка було останнім, про що я міг подумати.

- Може ще б чаю вам запропонувала, - губ Ади торкається коротка усмішка. Автоматично відмічаю, що у неї надзвичайно стійка помада. Змазалась ледь помітно по при мої активні дії. Якось у мене відбило розум, раз не подумав, що після її поцілунків ми обоє можемо бути схожими на джокера. – Давайте вашу руку.

- Я сам, - рішуче забираю в дівчини ватку змочену в зеленку, і протираю подряпину. – Ось, бачите, все! Рука врятована від гангрени.

- Хам! – Аделаїда відвертається. – Міг би і подякувати.

- Вам моя вдячність не до смаку, - я продовжую з нею сваритись, і розумію що десь на якомусь дикому рівні інстинктів мене це заводить і розпалює.

- Може подякувати позачерговою премією, - дівчина обперлась об тумбочку. Без своїх підборів вона така маленька, нижча від мене на цілу голову.

В мені виникає бажання підійти до неї, покласти руки обабіч її талі, і притиснути її до себе. Вдавити в своє тіло, вдихаючи її запах, що виявляється може п’янити не гірше алкогольних напоїв.

- Мені час, раз чаю не буде, - по при перепалку, ляпас і непорозуміння, залишити Аделаїду те саме, що відірвати від себе щось дороге.

Сподівався, що Ада таки мне затримає. Сам не знаю навіщо. Та дівчина кивнула, і мовчки провела мене до виходу.

Опинився на вулиці, я відчув себе так, наче мене загіпнозувати цигани. Може, Аделаїда теж циганка? Перевірив гаманець, та той був на місці, як і телефон. Але відчуття ошуканості і власної дурості не зникало. Треба поводитись з Аделаїдою так, ніби нічого між нами не було. І тримати свої руки при собі. Ще те випробування, якщо вона знову буде вертіти перед моїм обличчям декольте чи задом.

Але чим більше думав про все, тим більше усвідомлював свої помилки. В офісі Ада була одягнута дуже стримано, якби не відірваний ґудзик. А в ресторан вона не могла прийти умисно, адже звідки вона могла знати що я там буду? Тож, виходить одягалась в червону сукню не того, щоб справити враження на мене.

Остання думка мене роздратувала і роздосадувала. Для перекачаного дурня старалась виходить Аделаїда? Тим більше треба триматись від неї якнайдалі.