Розділ 2 Заговір

Сірник знову чиркнув об коробку і темноту підвалу осяяло нерівне світло свічки. Пускаючи химерні тіні по стінах і стелі. Подумки шикнувши на них, щоб не сміли нічого втнути і лягали рівно при гостях, Степанівна уважно почала роздивлятися, що ж їй сьогодні послав "улюблений" дядечко. 

Одинадцятирічна Наталка, старша дочка і сама серйозна в цій сімейці. До неї жметься Катя, їй чи то сім, чи то шість, а може й вісім, Оксана в цьому не дуже розбиралася. Та й мала була як курча, худа й дрібна, тож ді ..дядько її розбере.  Більше всіх рюмсав п'ятирічний Олег, чим викликав щире незадоволення відьми. Соплі йшли рікою і він не соромлячись розмазував їх по своєму обличчю і рукаву. 

Степанівну перетіпнуло і вона поклялася собі, що ці рученьки нічого не зачіплять в її коханому підвалі, інакше не бути їй відьмою. 

Ну і вишенькою на тортику був Сергійко. Малий, вертлявий, але принаймні мовчить... А ні, з висновками Оксана поспішила. Зверху знов щось бахнуло і малий завив голосніше за всіх. 

- Тихше, тихше! - почала вмовляти Наталка братиків і сестричку під гнівним поглядом відьми, але її ніхто не чув і продовжував ревіти. 

- Ану циць! - Степанівна не любила повторюватися та ситуація вимагала її прямого втручання. Дітлахи замовкли, але все ще шморгали носами і схлипували.

Дивлячись на цей квартет, Оксана  розуміла, що попала і конкретно так. Настька, не прийде! Ні сьогодні, ні завтра, а ні після завтра. Це вже точно і безповоротно, як те що вона  відьма. А ще внутрішнє відчуття говорило Степанівні, що якщо зараз вона не проведе певний ритуал, то сусідка вже не прийде ніколи, залишивши на нещасну чаклунку свій гамірний виводок. 

- Значить так - почала видавати інструкції Наталці Оксана - Звільняєш он ті ящики від консервації. Береш їх і садиш туди малих. Ви сідаєте до мене спиною і не повертаєтесь доки я не скажу, ясно?

Нічого їм не було ясно, але звикла слухатися дорослих Наталка кивнула і почала діставати банки з вишнею, малиною, полуницею і ще дечим, про що дітям знати не можна було. Але що вони там побачать в тій пітьмі. 

- Давайте швидше  - гаркнула Степанівна  на дітей, що рухалися як сонні мухи, постійно здригаючись.

Відьма прямо шкірою відчувала, що відміряні Настці секунди спливають і від цього нервувала, ще більше. 

Дітлахи заворушилися і нарешті, через кілька дорогоцінних секунд, всілися на коробці  спиною до Оксани.

- Ще раз обернешся - з'їм - без жартів сказала відьма вертлявому Сергійку, який спробував виглянути з-за Наталки і роздивитися що ж буде робити відьма.  Той сховав обличчя на плечі у старшої сестри і тихенько заскиглив. 

Ні, Оксана не буде з ними панькатися, вона не їхня полохлива матінка, та й чари то тонка справа, що потребує уважності та концентрації. 

А щоб вас роздерло, іроди прокляті! На поверхні знову щось зірвалося і відьма мало не впустила баночку з жиром кажана. Ну нічого, зараз вона заговорить сусідку, а потім вже візьметься і за всіх інших. 

Так-так-так, м'ята, сушені лапки мишей, жир кажанів, мох з пралісу, що ж ще? А точно звіробій! Як же без нього! І особливий грибочок, що ріс тільки тут, під Ірпенем і являвся виключно магічним істотам. Для людей він був абсолютно не доступним, а от відьми цінували його, як дуже сильний інгредієнт до зілля. 

Степанівна здригнулася згадуючи, як їй заради цього гриба довелося цілих дві години балаканину Крама, тутешнього лісовика. Який чомусь вважав, що якщо жінки люблять вухами, то це значить, що потрібно розповісти занудьгувавшій відьмі про всі різновидності хвойних в місцевих лісах. 

Оксана мужньо терпіла цю лекцію по біології намагаючись широко не позіхати і за це отримала дорогоцінний гриб, навіть спромігшися відмазатися від наступного побачення з зовсім не юним магічним ботаніком. 

- Ну Настька! Ти у вік зі мною не розрахуєшся! - пробурмотіла відьма, професійно відміряючи гриб на око. 

Інгредієнт наче ліг правильно і вже за хвилину підвал наповнили звуки заговору. Дітлахам могло здатися, що Степанівна геть з глузду з'їхала і почала, щось наспівувати, але краще так ніж вони б вгледіли як суміш. що намішала відьма, почала випаровуватися і перетворюватися на фігурку маленького, димного пса. 

- Вперед! - тихо скомандувала Степанівна, завершуючи заговір і туманна фігурка зірвалася з місця  всмоктавшись в стіни підвалу. 

От і все!Все, що могла, Оксана зробила. Тепер життя Настьки буде залежати від того наскільки сильним видасться закляття і скільки насправді доля відміряла багатодітній птушниці.     

- А тепер слухайте сюди - заявила Степанівна після того, як дозволила дітям обернутися - Перше правило перебування в моєму підвалі....