32. Друга частина істини

Міла прокинулась на світанку, коли над горами в золотому мареві пробивалися перші сонячні промені. Вчора  мама і Юстя  заколисали її своїми  травʼяними чаями, що вона навіть незчулася як заснула. І на диво  цієї ночі  не носило по  всіх світах, вона відпочила.

Вона прийняла  душ, одягла джинси та  молочно білу шовкову сорочку. Поглянула на себе  в дзеркало.

– А ти така нічогенька, ваша  величність, – говорила  вона до себе, – ну що ж, ховатися  я не збираюся. Це ж не я його кинула, а він  мене. Тому – це його проблема, а  я йду пити свою  ранкову каву.

Міла  прочинила двері номера і побачила  картину  маслом – Север спав  на крихітному диванчику навпроти  її номера, він  накрився пледом, а його ноги звисали зі спинки, одна  рука була під головою замість подушки, інша закривала очі.

Вона тихо прошмигнула  повз нього та пішла сходами  на другий поверх де її завбачлива  мама і тітка встигли облаштувати кухню-вітальню для своїх.

В їхньому  крилі  було тихо, ще всі спали. І в неї  є можливість побути на самоті з ранковою  кавою та  своїми думками.

Рома  підогнав їм кавовий апарат на основі його техномагії, і тепер робити каву одне задоволення. Міла  взяла  велику  чашку і поставила її в апарат,  забажала  собі кави, яка пробудить її  від  сну, але  буде  м'якою  на смак та  з яскравим  ароматом.

За секунду чашка наповнилася кавою а  вітальня ароматом  свіжозвареної  кави.

Міла  сіла на  диванчик навпроти вікна, щоб насолодитися світанком в горах.

***

Север чув як  Міла  тихо вийшла  з номера, але  не став  зриватися з дивану, щоб вона  не зачинилися  знову. Він чекав, поки вона  піде сходами донизу.

Коли її кроки стихли, він  піднявся  та  пішов слідом. Він очікував, що Міла  буде скандалити, але, щоб так – він  виявився не готовим  до такого.

Цілу ніч  він  обдумував її слова, і свої дії. Він  десь  прорахувався, що наскільки образив її. І як тепер повернути її прихильність він не знав. 

Зупинився  перед  дверима  у вітальню, дививися  в щілину  як  вона  варить собі каву, як  сідає  на диванчику навпроти вікна. Вона так близько і так далеко одночасно. Коли він  був невидимим то був набагато ближчим до неї та не міг доторкнутися, а тепер  коли він  у фізичному тілі – вона не дає йому цього зробити.

Северій завмер у дверях, боячись навіть дихнути. Аромат кави лоскотав ніздрі, нагадуючи про ранки в іншому світі, де все було простіше. Міла сиділа в променях світанкового сонця, і її біла сорочка здавалася майже прозорою, неземною. Вона не виглядала як "Її Величність" — вона виглядала як дівчина, яка нарешті знайшла хвилину спокою.

– Може  спробуєш  їй все розповісти, – почув  він  голос за спиною, оглянувся  і побачив  старого Мака  Гретона – Хранителя  Таємниць. – вона має  знати  правду, іншого шляху немає Северію. 

Северій здригнувся, відчуваючи, як важкий погляд Хранителя прошиває його наскрізь. Мак знав те, що Северій намагався поховати навіть у власній пам'яті, щоб не збожеволіти від вини.

Северій повільно повернув голову до старого Мака. Хранитель виглядав втомленим, але в його очах світилася та сама незламна мудрість, що й століття тому.

– Розповісти? – хрипко перепитав Северій, знизивши голос до шепоту. – Ти знаєш, що це змінить усе. Вона може зненавидіти мене ще дужче. Вона побачить не рятівника, а...

– Вона побачить мага, Северію, – відрізав Мак, спираючись на свій костур. – Зараз вона бачить лише холодного Короля, який грається її почуттями. А їй потрібна правда. Навіть якщо ця правда заллє кров’ю твої білі рукавички. Йди. Досить ховатися за «державною таємницею».

Мак зробив жест рукою, ніби виштовхуючи Северія у вітальню, а сам залишився в тіні коридору, наче привид минулого.

Северій зробив крок через поріг. Двері тихо рипнули, і Міла нарешті обернулася. Вона тримала чашку обома руками, і в сонячному світлі було видно, як над кавою піднімається тонка цівка пари.

Северій переступив поріг вітальні, і двері за ним тихо зачинилися. Він не встиг сказати ні слова. Навіть не встиг вдихнути аромат кави, який ще мить тому здавався йому таким затишним.

Мак Гретон залишився в коридорі, спершись на костур. Його обличчя було непроникним. Він знав, що зараз почнеться.

З ліфта один за одним виходили решта. Аніара з Каріусом, які на ходу поправляли одяг. Тітка Юстина з Еніррою, які вже встигли приготувати ще одну турку чаю, але тепер завмерли, почувши тишу за дверима. Віка з Еліусом, які трималися осторонь, але з цікавістю спостерігали за ситуацією. Зорі і Лава, Вікор і Рома – всі вони зібралися під дверима кухні, утворюючи мовчазний, напружений натовп.

–  Що там? Вони розмовляють? – пошепки запитав Каріус у Мака.

Мак лише хитнув головою, закликаючи до тиші. І в цю мить тиша вибухнула.

ДЗВИНЬ!

Перша чашка – та сама, з якої Міла щойно пила каву – влучила в стіну прямо біля голови Северія. Порцеляна розлетілася на тисячі дрібних іскор, а коричнева рідина залишила на світлих шпалерах потворну пляму.

– Рятував він мене! – закричала Міла, і в її голосі було стільки болю і люті, що в коридорі всі мимовільно здригнулися. – Віддзеркалення болю?! Ти обрав бути мерзотником?!

БАБАХ!

Цього разу в хід пішла цукорниця. Вона була важчою, і Северію довелося миттєво активувати магічний щит, щоб не отримати травму. Цукор білим снігом розсипався по підлозі.

– Міло, послухай... Я не міг інакше! – спробував перекричати її Северій, але його голос потонув у новому звуці руйнування.

ТРІЙСЬ! ДЗВИНЬ! ГУП!

Одна за одною тарілки, які Юстина так дбайливо розставила для сніданку, летіли в Короля. Міла не дивилася, що хапає. Таця для фруктів, металева турка, важка скляна ваза... Кожен предмет був її запізнілим "віддзеркаленням болю", який вона нарешті повертала йому.