29. За мить до істини

Готель став схожим на будинок для великої  сімʼї, це додавало шарму кожного наступного дня.

Міла  знайшла  спільну мову з  наставницею, і тепер навчання вже було схоже на  ритуал, а не на примус.

–...як тільки ти відчуваєш  потребу  в додатковій інформації, входи в  кімнату істини, – розповідала Арія.

– Та там  всього ж три  не відкритих дзеркала – Міла засумнівалася  в словах наставниці.  

– Ти смішна, – Арія  зупинилася  посеред  кабінету, бо саме так  проходячись кабінетом вона розповідала Мілі ази магічних знань, – це одна із  кімнат.

– Тобто? – Міла  завмерла, – а скільки їх є ?

– Безмежна  кількість, скільки тобі треба – стільки і є,– розсміялася Арія, – от неук, капець. Вчи, гризи граніт науки. Бо ти наче першачок.

– А там є  істина про Церемонію істинних пар? – боязко запитала Міла.

– Ти смішна. Ти  що досі ще  не дізналася  про  цю церемонію? Тобі ж через  три дні  треба бути на ній, – Арія сіла за стіл, зробила помах рукою, і з полиці на  стіл  злетіла книга. Арія  розгорнула її і сказала, – те що нам треба. Читай.

Міла  повернула  книгу до себе  і пробіглася очима по  сторінці, потім  перевернула на іншу   і  уважно  прочитала. Вона  читала  кілька разів, щоб  бути впевненою, що зробить все вірно, і нічого  не наплутає під час церемонії. 

Вона боялася зробити невірний крок, який може звести нанівець всі намагання її істинного дотримуватися законів Праматері.  

За день до церемонії  Міла зібрала  всіх  в обсерваторії. Вона  страшенно нервувала ці дні, але  завжди приховувала  свої емоції , та  напередодні самої  Церемонії  вони мають знати її таємницю

Батько і  мама  прийшли перші, за ними Мак, Еліус із Златкою і  Вікою. Тітка Юстина із Еніррою, Зорі, Лава, Вікор, Рома.

– Я зібрала  вас, щоб об'явити  одну новину, – тихо сказала Міла

Її слова  викликали переполох, мама і батько взагалі побіліли на обличчі. Хто б колись  сказав, що залізний голова Канцелярії, якого три місяці тому вперше побачила  Міла  у відділку Порядку Клера, так  змінився за цей час.

– Ви  ж знаєте,  що завтра  Церемонія істинних пар в  храмі Праматері Золотого Туману, – не запитувала, а стверджувала  Міла.

– Доню, чому ти так  переймаєшся? – запитав  батько, –  ми  вже нічого  не змінимо. Його Величність одружиться  на нареченій обраній Храмовником.

– Тату, я не переймаюся королем, це його життя – він прийняв рішення  сам, тепер йому  із  цим рішенням жити, – зупинила  батька Міла.

– То в  чому проблема? – запитав дід.

– Проблема в тому, що я також істинна пара, – ще тихіше  промовила  Міла, ніби боялася  цього слова.

– Що?! – майже  прикрикнув батько, – чому ти нікому  не сказала?

Батько  закрив  долонями обличчя, ця новина  була для нього як грім  серед ясного неба.

– Ти мала  сидіти тихо і не висовуватися. Ти хоч розумієш в якій небезпеці, ти була  весь цей час? – він  ледве пересилив  свої  емоції, – хто він?

– А звідки я знаю? – відповіла  питанням на питання Міла.

– Він, що не назвав своє  ім'я? – продожував допит батько.

– А мав? – знову відповіла питанням Міла.

– Ні, якщо боявся за твоє життя.– батько  встав  і почав ходити по  обсерваторії туди-сюди, – але ж мені  він  міг сказати, щоб я не відпускав тебе з готелю не на метр. Аби ми  зустрілися, я з нього три шкури спущу. 

Батько метався обсерваторією, немов поранений лев у клітці. Його кроки відлунювали від скляного купола, під яким мерехтіли зірки двох світів, а Еліус, який тепер розумів ціну батьківського страху краще за будь-кого, лише мовчки спостерігав, притискаючи до себе Златку.

– Тату, припини! – нарешті вигукнула Міла, і в її голосі бриніла та сама сталь, яку вона вигартувала на Арені Відлуння. — Ти не знімеш з нього три шкури. Бо ти його не  знаєш. Навіть якщо зараз готовий спопелити весь світ від люті.

Каріус зупинився. Його погляд перевівся з доньки на Мак-Гретона, який стояв біля телескопа, загадково всміхаючись у сиву бороду.

— Мак? Ти знав? — голос батька став небезпечно тихим.

— Я здогадувався, сину, — спокійно відповів дід. — Коли Керсар знаходить дорогу додому, він ніколи не йде один. Але істинність — це не просто запис у книгах Храмовників. Це зв'язок, який прошиває Туман наскрізь. Міло, дитино, ти прочитала книгу Арії. Ти знаєш, що станеться завтра в Храмі, коли викличуть істинні пари?

Міла кивнула. Її пальці мимоволі торкнулися персня, який зараз пульсував рівним, золотавим світлом.

–  Якщо істинна пара не з'явиться на заклик Праматері, зв'язок розірветься назавжди, – прошепотіла вона. – Але якщо ми вийдемо до вівтаря... магія Туману визнає нас вищими за будь-які закони Ради. Магія навіки  повʼяже лійнарку з еларом. Це  як державний  переворот – ви це розумієте? Це те чого я боялася, там  у нашій хаті  в  Медоборах. Що я стану революціонеркою, бо я  заслабка  для таких звершень.

– Стоп, з  цього місця детальніше, – заявив  тато.

– Коли Марта  з'явилася  в нашій хаті  лісах Медоборів і  почала  вимагати виконання  умов угоди між нею і мамою, я стала противником  цієї  угоди, – Міла  нарешті сіла  в крісло, її бліде обличчя  показувало, що вона на межі, – бо все виглядало так, що я  йду  в пащу звіра,  а не додому. Я навіть була готова обміняти своє життя на життя мами і тітки. Вона запевнила, що зі мною  все буде добре. Було добре, поки моя Сьюзі не перетнула  Межу  світу з іменними номерами.

– Значить  в цій історії замішана  Марта? – перепитав батько у мами .

– Так, це вона  врятувала  життя  нашій доньці і мені.– підтвердила  мама.

– Зараза  стара, – батько  взяв телефон і когось  набрав, – Лено, швидко капсулу  до готелю. Це терміново.