21. Таємниці, які краще не знати

В капсулі по дорозі назад  мовчання стало ще важчим, воно тисло на плечі. Мак тримав  Мілу за руку, а брати вже не дивилися в ілюмінатори, а один на одного і на Мілу.

– Є про що помовчати, – вколов їх старий, – якби ви були молодші, то вам би не помішав ремінь. Але зараз ми  всі розуміємо, що ви чуть не занапастили життя Мілі. Добре, що знайшовся ангел-охоронець, який врятував її життя, і її мамі. 

Брати мовчали, опустили додолу очі.

– Я сподіваюся колись  познайомитися з цією  сильною жінкою, яка пішла проти системи і не вбила свою дитину. На відміну від  вас, не сховала свою голову в пісок. –  Мак добивав їх з кожним словом, здавалося, що вони були готові провалитися крізь  землю, тільки щоб  не чути  звинувачень  з  батьківських вуст.

Капсула приземлилася на знайомому Мілі подвір'ї, біля  будинку Мака. На порозі їх вже чекали.

– Ходи дитино, віднині  це твій дім. А вас взагалі із  заповіту викреслю. – Мак мабуть пожартував, подумала Міла.– це наша найкраща  економка пані Лірея, а  це наш  садівник пан Грон, а це найкраща  кухарка пані Уна.

Мак  представляв  їй своїх працівників, Міла ввічливо з  усіма віталася. Далі  вони пішли в будинок, до кабінету  Мака. Старий відкрив масивний  сейф та витягнув звідти  золоту скриньку.

– Сідайте, в ногах немає правди. Я маю  вам розповісти таємницю роду Керсарів, – Мак  сідав у зручне крісло за робочим столом. – Арія Керсар, моя мама, а ваша бабуся довбні, які не знають історію свого роду. Прибив ви вас, але сьогодні не про це. Отже, Арія Керсар – втікачка з Сутінкових Земель, це світ у вимірі Ценар. Вона втікала  від війни і горя. Війна забрала життя її першого чоловіка  і сина, цю біль вона пронесла  крізь  все своє життя. Тут  в Золотому Тумані, вона зустріла  мого батька – вдівця, що залишився з малим сином  один. Вона замінила мені  маму, а батькові стала  вірною дружиною. Їх об'єднала біль від втрати, вона стала для нього і для мене  світлом  в густому тумані, а ми  для неї родиною, захистом від  зла. Її світло  принесло в наше життя втрачену радість, ми навчилися жити заново. Стали справжньою родиною. Я називав її мамою, бо це найбільше чим міг віддячити їй за щирість, за любов. 

Еліус  і Каріус  слухали батька, немов  вперше чули історію свого роду. Еліус  не змовчав, а запитав:

– Я все рівно не розумію, як могла  магія Керсарів дістатися Мілі. Ми ж не пов'язані кровними вузами з бабусею.

– Це і є сила  магії Керсарів. Магія обирає гідного по силі і волі, а не по крові. Міло ти ж відчуваєш силу? – запитав  хитро старий.

– Так, сила дуже велика. Навіть деколи важко стримувати, – спокійно відповіла  Міла.

– В цій силі  і криється причина  загибелі  родини Керсарів в  Сутінкових землях. Ті, хто хотіли її отримати, розраховували, що якщо вбити усіх  Керсарів, то сила і магія буде змушена  підкоритися, тому хто вбив останню з Керсарів. Але Арія вижила, і не вона одна. Десь у світах  сховалася  її молодша сестра, яка змогла відкрити двері, хоч і була ще зовсім малою.

– Та  її мабуть вже й немає  в живих, це ж майже тисячоліття пройшло, – додала  Міла свою думку.

– Не факт. Ми ж не знаємо в який  час і вимір вона відкрила двері, – заперечив Мак.

– Це як? – уточнила питання Міла.

– Дуже просто. Виміри не живуть в одному часі, все перемішано. Час і простір переплітається, і в який час  вона перемістилася невідомо. Але будемо  сподіватися, що там  вона знайшла захист і нову сім'ю. Сестрі Арії на той час було лише шість років.

– Капець, зовсім дитина, – Міла раптом  зрозуміла, що в жодному вимірі немає спокою. Кругом чвари, війни. У всіх вимірах борються за владу і гроші.

– Так, на чому я зупинився? – Мак задумався, – ага, згадав. Мілу  обрала  магія Керсарів, а через те, що хтось із  вас  від неї відмовився, її Золотий Туман записав до роду, якого немає  в нашому світі. І вас не визнав батьками. От вам  урок на все життя. Ще ненароджена дитина - не визнала  в одному  з вас батька. Золотий Туман захистив Аніару від вашого закону про касти, в такий дивний спосіб. От тепер спробуйте довести Мілі, що гідні бути батьками.   

У кабінеті Мака стало так тихо, що було чути лише тихе потріскування кристалів у світильниках. Каріус і Еліус сиділи нерухомо, наче громом прибиті. Слова батька про те, що Міла «не визнала» їх ще в утробі матері, стали для них болючішим ударом, ніж будь-яка догана короля.

– Не визнала... – прошепотів Каріус, і його голос надламався. Він подивився на свої руки, які звикли підписувати накази, і раптом побачив у них лише порожнечу. 

– Саме так, – суворо підтвердив Мак, дивлячись на синів поверх окулярів. – Туман не обманеш мундиром. Він бачить суть. І він вибрав для Міли шлях вільного роду, який не належить цьому світу, щоб ви не мали над нею жодної законної влади.

Міла слухала це, і всередині неї розливалося дивне відчуття полегшення. Вона нарешті зрозуміла, чому завжди почувалася «іншою», чому її так тягнуло до волі Медоборів. Це не була просто впертість — це була магія Керсарів, яка берегла її від кайданів кастового ладу.

— Значить, сестра Арії... — Міла спробувала перевести тему, щоб трохи вгамувати біль, який буквально випромінювали брати. — Вона могла потрапити в будь-який світ. Навіть у мій? У Медобори?

— Все можливо, дитино, — Мак м'яко всміхнувся. — Виміри — це як нитки в гобелені. Десь вони перетинаються ближче, десь далі. Але пам'ятай: Керсари завжди знаходять шлях додому. Навіть якщо цей дім — на іншому кінці всесвіту.

Еліус  раптом  встав, підійшов до вікна. Торкнувся до скла, ніби побачив там привида минулого.

– Я маю також розповісти. Я дуже завинив, і мені немає  виправдання.– він говорив надривно, що в кожному слові було скільки болю, скільки горя, що вистачить на все життя, – ми з Каріусом гралися чужими життями з молодості. Ми ж близнюки, нас ніхто не може розпізнати, навіть тобі батьку було важко розібратися хто з нас хто. Так  от ще під час навчання в академії  ми  почали гру з  дівчатами. Ми шукали собі жертву і по черзі ходили на побачення. Робили ставки, перед ким вона перша здасться.