16. Відкриття академії та інші дива

– Друге крило готелю, має  працювати  за призначенням. Я хочу,  щоб студенти навчалися за рахунок гостей готелю, – Міла розповідала  свій план Віці і Вікору, – утримувати такий готель важко, без фінансової подушки. Отож, пʼятдесят номерів для студентів і весь блакитний корпус. А прозоро-білий  для гостей готелю. Ми маємо  зробити так, щоб всі пʼятдесят номерів цього корпусу були постійно зайнятті. А цей корпус  для працівників готелю, викладачів  та для наших родин.

– Ти пустиш в готель еларів? – запитала  Віка.

– Ні. Ми здаватимо  тільки лійнарам. Я не відступаю від свого бізнес-плану. Але відпочинок в готелі Гірський Кришталь  має  відповідати пʼятизірковому готелю. Я хочу, щоб лійнари мали таку розкіш, що еларам  і не снилася. Кожен номер – це покращений люкс, проживання в готелі з позначкою ВСЕ ВКЛЮЧЕНО. 

– Чи не зависока планка, Міло? Лійнари  не звикли до таких умов, – Вікор не міг собі уявити, що лійнарам  буде доступний розкішний відпочинок. І що  навколо не буде жодного елара. 

– Саме так, планка має бути висока. Щоб до готелю мріяли потрапити, щоб бронювання було на місяці вперед, – Міла чітко уявляла собі цей план, і вже малювала графік прибутковості бізнесу. 

В готель почали прибувати перші студенти, вони боязко проходили повз порядників, які стали табором навколо готелю. Але ті не зупиняли їх. Охоронці Мака перевіряли на вході документи і наявність запрошення в готель.

За три дні прибули всі. Лійнарам було важко звикнути до умов готелю, і що вони не в якості прислуги тут. 

Міла спостерігала, як вони стараються за собою прибирати з столів в ресторані, і відмовляються від обслуговування номерів. Оглядаються в пошуках панів.

Приїхали всі запрошені викладачі, їх поселили в корпусі для персоналу, який нічим не відрізнявся від інших – все та ж розкіш, все той же шик.

Саме цікавіше, що Міла побачила  – це побутова магія. 

​Міла зупинилася посеред холу, спостерігаючи, як одна з найнятих покоївок, літня лійнарка пані Ельза, допомагала студентам розібратися з "розумними" шафами. Вона з радістю ділилася знаннями побутової магії з малознайомими лійнарами, не вимагаючи взамін винагороди. 

​–  Дивіться, дітки, – лагідно казала Ельза, торкаючись дерев’яної різьби. – Це не еларське чаклунство. Це наша рідна магія затишку. Якщо покласти сюди сорочку і прошепотіти: "Чистота гірських джерел", тканина сама розправиться і пахнутиме свіжістю. Нам не потрібні їхні артефакти, коли в нас є тепло власних рук.

​Міла посміхнулася. Вона бачила, як готель "оживає" під пальцями лійнарів. Квіти у вазах розпускалися швидше, бо дівчата на рецепції розмовляли з ними, а не просто поливали. Сходи ставали коротшими для втомлених гостей, бо камінь відчував їхню втому.

Зорі, на яку впала вся адміністративна робота, вже падала з ніг. Міла розуміла, що їй потрібна допомога. 

Вона сиділа в кабінеті Сирени, і вже другу годину підряд шукала гарного адміністратора в готель. Пошуки на сайтах не принесли результату. 

Бо серед лійнарів немає жодного представника, що працював на такій посаді. Все як і в кожній галузі, купа обмежень щодо займаних посад. Ніякого кар'єрного росту, тільки проста праця, яка знецінилася з кожним роком. 

Прірва створена еларами вручну, під виглядом турботи про “бідних родичів”, за століття зробила свою чорну роботу – лійнари повірили, що вони неповноцінні громадяни своєї країни. 

Це відкриття вбивало Мілу. Їй хотілося дізнатися чий це хитромудрий план розділив від початку єдиний народ на дві касти. Зробив їх ворогами. 

Все за принципом – розділяй і володарюй. 

Важкі думки впали на її плечі, ноша, яку на неї поклала Сирена вимагала помічників. Їй потрібна, як повітря, тітка Юстина. Вона має твердий характер, і не боїться нового, не пасує перед викликами. 

Міла торкнулася рукою до Браслета, він віддавав ледь помітне сріблясте мерехтіння. 

Мерехтіння переросло у  золотисте сяйво, і вже все навколо стало іншим. 

Вона опинилася в кімнаті без вікон і дверей. Зате на стінах були рами, як для великих дзеркал. Кімната у формі шестикутника, біла підлога і стіни. Тільки золоті рами на кожній стіні розрізали білизну цього приміщення. 

На інтуїтивному рівні Міла доторкнулася до однієї рами, стіна в рамі змінила структуру і стала схожа на великий екран. 

Міла побачила кришталеву печеру, посеред якої на ліжку лежала Сирена, а біля неї молодий чоловік сидів і тримав її за руку. Чоловік був схвильований, по його обличчю текли сльози, він цілував її руку, а вона з жалем дивилася на нього. Вони прощалися, це Міла зрозуміла без слів.

“...– Пробач мене Сірі, я виявився слабаком. Я не пройшов випробування. А померти мусиш ти. – він припав до неї, його розпачу не було меж.

– Я не тримаю зла на тебе, Ів. Я кохаю тебе, і кохатиму вічно. В цьому житті ми мусимо розстатися, але ти знайди мене поміж всіх світів і віків. – Сирена торкнулася рукою до його обличчя, Міла бачила, що життя покидало королеву. – пообіцяй мені, що ти дотримаєшся нашого плану. 

– На цей раз, я зроблю все так, щоб всі причетні до цього, обов'язково отримали по заслугах, – він говорив впевнено, як справжній король. 

– Нехай думають, що в них все вдалося. Приспи їхню пильність. Зроби все так, ніби ти відмовився від мене. Визнай для них, що я найбільша помилка твого життя…”

Екран знову перетворився на стіну, і через мить Міла знову стояла в кабінеті Сирени. 

– Це що означає? Іверій не вбивав свою дружину? – Міла спробувала проаналізувати побачене. – значить моя думка, що ця історія має багато білих плям – вірна. Все дуже заплутане.