14. День Єднання

Плани складені, кроки по відкриттю академії прописано. 

Міла задоволено переглядала свої записи і галочки навпроти виконаних пунктів. 

Все складається, як вона собі уявила. Аж трохи моторошно стало від цього усвідомлення. Невже їй справді вдалося?

Віка і Зорі носилися по офісу з ідеєю святкування Дня Єднання, який мав бути за три дні. А Міла почула про це свято випадково, коли обідала з ними.

– Яке ще свято? 

– Це найважливіше свято в році. – повідомила Зорі. 

– І що? Чому така метушня? – Міла ніяк не розуміла, що за переполох.

– Міло, оця площа перед нашим офісом  і кавʼярнею, через три дня буде переповнена еларами і лійнарами, – Зорі показувала  через  вікно на площу.

– І що? І ми об'єднаємося в одну дружню родину? Яким боком  цей День Єднання стосується лійнарів? 

– Так нам треба  пити каву, розмова буде довга.

Зорі дала вказівки дівчатам  на барі, яких найняла собі в допомогу, бо за місяць її кав'ярня розрослася  втроє, від того що була на початку. І набравши солодощів у кави  вони пішли в кабінет до Міли.

Зручно вмостилися за  маленьким столиком на дивані, споглядаючи на золотисті іскорки за вікном.

– Так, я вам розповідаю, а ви не перебиваєте, – Зорі  поставила  умову, бо знає звичку Міли і Віки  вставляти своїх п'ять копійок де треба  й не треба, – домовилися?

– Домовилися, не тягни кота за хвоста – розповідай нам  усе! – Віка почала  вимагати.

– Добре, добре. Не репетуй так. – Зорі з'їла цукерку, посміхнулася до подруг і повідала їм історію і традиції  свята, – День Єднання – свято народження вічного кохання. В цей день  закохані поєднуються навіки, і ніяка сила, їх не зможе роз'єднати. Площу накриває  Золотий Туман, і здається, що ти залишаєшся сама  на всьому світі. З туману  починає лунати чарівна мелодія, яка  поєднує  істинні пари. Вони зустрічаються  на площі, але цього ніхто не побачить, бо закохані бачать тільки один одного,  а той в кого немає  пари – залишається один в Золотому Тумані. Танець під мелодію Золотого Туману тільки для істинної пари, решта ж чує гарну мелодію і стоїть на одному місці. Коли мелодія стихає, а туман розсіюється – ніхто не знає, окрім істинної пари, що вони поєдналися навіки. І тільки після церемонії в Храмі, всі решта дізнаються про істинні пари, як вони склалися.

– А якщо елар обере лійнарку? – Міла таки не втрималася.

– Не обере, бо ми  будемо  на різних рівнях. На площі  для еларів  зберуть повітряну платформу, а ми будемо на землі. Відповідно, ніхто з нас літати не вміє.

– А чого їм в Клері збиратися? Їм, що столиці мало? – це вже Віка  включила логіку.

– Бо Клер – стара  столиця Золотого Туману, і ці Три Стовпи Праматері  Трьох Туманів є тільки тут. І від них в День Єднання і плине магічна мелодія, і тому кожен елар пхається сюди. І не тільки, ті хто шукає свою істинну пару, – Зорі потягнула артистичну паузу, і дівчата вже готові були її придушити, вона розсміялася і продовжила, – ця мелодія не тільки поєднує  істинні пари, вона продовжує життя магу на  десяток років, тому тут за три дні не буде де  горішку впасти.

Історія Зорі зависла в повітрі разом із парою від гарячої кави. Міла дивилася на площу зовсім іншими очима. Тепер ці порожні плити здавалися їй велетенською сценою, де за три дні розіграється драма, про яку більшість лійнарів навіть не здогадується.

У всіх є таємниці, які знає тільки Золотий Туман, і мабуть її новий знайомий Хранитель таємниць Мак.

– А ще, це останній шанс для короля знайти свою істинну пару. Двадцять років він шукав, і до цього часу так і не знайшов. Кажуть, що на свято він приведе із собою Наречену, яку йому вже вибрали, – Зорі перевернула все з ніг на голову. 

– Що не зміг знайти за двадцять років? – перепитала Віка. 

– Та він її не сильно й шукав, таке розповідають, – Зорі стишила свій голос, ніби її підслуховують, – поміж лійнарів ходять чутки, що йому подобаються чоловіки.

– Оце поворот, блакитна кров, – Віка підняла очі до стелі, – не повезло вам з королем.

– Він мабуть просто опустив руки. В його діда і в його батька невдалий шлюб. І всі ці закони вони приймали саме через свій досвід. В обидвох істинними парами були лійнарки, і в обидвох дружини загинули, коли синам виповнилося по пʼятдесят років. Коли вони ще були зовсім юні, а для віку еларів – це дуже мало. 

– А чому вони загинули? – Міла зацікавилась яка історія крилася в смерті Сирени. 

– Існує більше десятка різних історій чи припущень щодо їхньої гибелі, але в основному все зводиться до того, що саме королі стали причиною їхньої смерті, – Зорі ще далі їх заплутала.

– Як це? Якщо вони були істинною парою, то відповідно між ними мали бути сильні почуття. Не могли ж вони вбити своїх коханих? – Міла і Віка майже одночасно поставили ці питання. 

– Не знаю, але говорять різне. Що дід нинішнього короля скинув свою дружину у вічний морок власноруч. А покійний Іларій взагалі замурував Сирену в горі, де вона померла без їжі і води, бо він на гору наклав магічний купол, щоб її ніхто не визволив і вона сама звідти не змогла вибратись. 

– Жесть, це ж якими монстрами потрібно бути, щоб своїх коханих, матерів своїх дітей вбити, – Міла розуміла, що в цих історіях багато білих плям, але, як то кажуть – в кожній видумці є доля правди. 

– Тепер я розумію молодого короля, – тяжко зітхнула Віка, – краще не шукати істинну пару, бо якщо знаєш, що в кінці тебе чекає вбивство.

– Так, я б також не хотіла бути істинною парою короля. Кому таке здалося, – продовжувала Зорі, – ми ж не знаємо достеменно, а чи прості елари так само не вб'ють лійнарку, коли в них в голові щось вибухне.