7. Зустріч крізь час і простір

Міла  заховала листа  у свою сумку, і сіла  за стіл у вітальні з блокнотом. Їй потрібен невеличкий бізнес-план.

Вона спочатку писала, потім креслила і знову писала. Допоки у неї не намалювалася  ідея. Так  саме ідеї, бо без  неї  не буде ніякого бізнесу.

Все крутилося навколо тих заборон в законі щодо лійнарів. 

– Та вся ж ідея бізнесу написана в самому законі, – Міла говорила сама з собою (а може з Туманом) – чому  б не скористатися тим, що придумали елари?

Міла знову писала  і сміялася сама до себе. Коли більш-менш ідея лягла на аркуш записника вона прочитала  основні тези бізнес-плану:

– Не  працювати з еларами;

– Підписувати угоди з лійнарами з-за умови їхньої роботи по вихідних;

– Вносити  в договори пункт, щодо повної заборони  обслуговування еларів у вихідні дні;

– Створити закритий клуб малого підприємництва для лійнарів;

– Пропагувати ідею, що лійнари можуть все.

Коли весь текст був сформований вона  запитала в Туману:

– А в тебе  Тумане є ідеї для мого бізнесу?

Золотий  Туман знову заіскрився у її вітальні, огорнув її своїм теплом. Він торкнувся  монітору над столом. На екрані з'явилася  закинута будівля, це було десь в центрі  Клеру, бо Міла побачила  монументальні Три Стовпи Туману. 

Він наблизив картинку ближче і вона побачила  справді будівля  була в жахливому стані: вибиті вікна, без  дверей і даху, скоріш за все колись там  сталася пожежа, бо стіни були в чорній сажі.

Золотий  Туман огорнув будівлю в свою пелену із золотими іскорками, а коли розсіявся, то Міла побачила  новеньку з голочки сучасну офісну будівлю. 

Це було неймовірно. Міла дивилася на сяючу будівлю, що з’явилася просто посеред руїн, і не могла повірити власним очам.

Двоповерхова будівля, яка щойно була обгорілою розвалюхою, тепер стояла як втілення сучасного офісного центру. Вона мала елегантний, мінімалістичний дизайн, виконаний у світло-сірих та антрацитових тонах, що ідеально гармоніювали з постійним туманом Клера, але при цьому виділяється своєю чистотою.

Великі панорамні вікна на обох поверхах пропускали багато світла, створюючи враження відкритості та прозорості – повна протилежність закритій і бюрократичній Канцелярії. Над головним входом сяяв великий, витончений золотий логотип: стилізована літера "К", що нагадувала сплетіння гілок дерева, оточена колом, а під нею напис "KERSAR". З цього ж логотипу вгору тягнулися три золоті промені, що асоціювалися з Трьома Стовпами Туману, але були набагато витонченішими та сучаснішими за монументи на площі.

На першому поверсі Міла побачила просторий світлий хол з кількома сучасними зонами очікування та рецепцією. За скляними перегородками виднілися робочі місця – оупен-спейс.

Другий поверх, як здавалося, був відведений під більш приватні кабінети та конференц-зали. Кожен куток будівлі, здавалося, випромінював ефективність, інновації та... свободу.

Міла відчула, як її щоки заливає рум'янець. Це не просто будівля. Це був маніфест. Символ того, що лійнари можуть не просто "залучати ресурси", а створювати щось своє, краще, ніж у еларів.

–  Ого... – видихнула вона, відчуваючи, як пульс прискорюється. – Тумане, ти справжній геній архітектури!

Але екран раптом знову змінився. Тепер він показував не зовнішній вигляд, а внутрішнє оздоблення. На першому поверсі, крім робочих зон, був затишний куточок з м'якими кріслами, де лійнари могли обговорити свої ідеї за чашкою кави з кав'ярні Зоріни, яка теж була інтегрована в простір. А поруч – прозора стіна, за якою був невеликий, але дуже сучасний спортивний зал з тренажерами, що працювали на магічній енергії. На другому поверсі, окрім офісів, був невеликий лекторій, де вже зараз демонструвалися голографічні курси з "Сучасного магічного маркетингу" та "Як обійти закони Канцелярії, не порушуючи їх (з гумором)".

І наостанок, екран зупинився на зображенні головного кабінету Міли. Просторний, світлий, з величезним круглим столом для переговорів, зручним кріслом і панорамним вікном, що виходило прямо на площу Трьох Стовпів. Але найголовніше – на столі стояв не просто монітор. Це був інтерактивний голографічний командний центр, з якого можна було керувати всіма процесами "MilaVika" і навіть стежити за новинами з усіх світів.

Міла відключила екран, в її очах горів справжній вогонь.

 –  Тумане, це не просто ідея. Це... це план на мільйон. Ні, на мільярд!

Вона миттєво зрозуміла: Туман показав їй не лише те, що може бути, а й те, що повинно бути. І ця будівля, цей "ХАБ лійнарів", стане центром її протистояння з еларами.

 – Отже, – Міла підхопилася з-за столу. – Нам потрібен цей будинок.

Раптом вхідні двері тихо відчинилися. Зайшли Віка, Вікор та Зоріна. Вони виглядали втомленими, але задоволеними прогулянкою.

– Міло, ми повернулися! – Віка заговорила першою. – Ну що, як тобі твоя "тиша"? Знайшла вихід?

Міла обернулася до них, її очі сяяли. 

–  Я не просто знайшла вихід. Я знайшла вхід. І я знаю, де ми відкриємо нашу агенцію "MilaVika".

Вона кивнула на екран, де ще світилася остання картинка –  сучасна будівля з логотипом KERSAR.

Віка, Вікор і Зоріна дивилися на зображення, потім на Мілу, а потім знову на зображення. Їхні обличчя виражали повне нерозуміння.

– Міло, – обережно почав Вікор, – це ж та закинута розвалюха біля площі. Її сто років не можуть знести, бо вона на чиїхось балансах зависла. Там навіть миші не живуть!

–  Скоро там будуть жити мільйони ідей, – Міла. – І ми будемо їх реалізовувати.

Віка  і Зорі  знову накрили стіл, але цей разу у вітальні біля монітора, всі добряче. зголодніли. Міла  нарешті показала  їм реєстрацію  свого бізнесу і іменну печатку, чим  ввігнала  усіх в ступор. Вікор, який добре знався на законах Золотого Туману, кілька разів перечитав  інформацію з реєстра, він почухав потилицю, і видав: