Глава 10

-"Як я заморилась... Хочу подрімати. Сьогодні весь день, як коняка  бігала...".

-Ти чому розпласталась на ліжку, нічого робити?! Йди прибирай, паршивка!

-"Боже, врятуй мене від цієї божевільної...".

П'ять днів тому 

-Олю,-цілує в щоку,-я пішов на роботу, повернуся пізно. 

-На скільки пізно?,-цілую теж в щеку.

-Десь о десятій вечора, тому що в нас буде запланована конференція.

-Тебе чекати?

-Як бажаєш. Бувай, пішов. Доречі, сьогодні прийде помічниця по дому.

-Добре, бувай. Гаразд, не забуду.

-Добрий день, Наталія Іванівна. Проходьте.

-Я знаю, не командуй мною!

-"Що це з нею? Я ж просто ввічливо запропонувала увійти в дім".

-Добре.

-Я так заморилась, не могла б повісити курточку?

-"Ні, блять, не можу. Рученята із дупи ростуть. Біля тебе стоїть вішалка, перед носом, невже не видно?".

-Вибачте, але Ви можете самі повісити.

-Пф, нахаба,- фиркає тихо.

-Якщо все, Ви можете походити у кімнату.

Закочує очі але йде куди показала.

-"О це професіонал своєї праці...".

Сідає на диван, як у своїй хаті. Лежачи на спинці дивана, руки в сторони, а ноги на кавовом столику.

-"Я навіть, так не роблю, тому що це не гарно. Навіть, Дем'яну заборонила так робити".

 -Принеси води і сумочку мою.

-"В ім'я святого гімна. Це що таке?".

-"Гаразд, принесу тільки воду"-йду на кухню,-"вона не сказала в чому їй принести...",-беру каструльку, наливаю холодну воду. Йду до неї.

-Це що ще таке?! Я у тебе що попрохала? Або ти глуха?!

-"Я не глуха, а ось ти...",-обливаю її водою,-"...будеш мокрою".

-Що ти робиш? З глузду з'їхала? 

-А тепер слухай мене. Якщо ще раз це побачу, втоплю у поштовху*. Ти мене зрозуміла?

-Чому перейшла на "ти"? Я що...

-Ти мене зрозуміла, лярва?- грубіше питаю в неї.

-Але... Так.

-Тепер приступайте до своїх обов'язків.

______________________________________

*

Поштовх — туалет, приміщення для справлення природних потреб людини.

Поштовх — унітаз, санітарно-технічний пристрій, що встановлюється в туалетах і забезпечений системою автоматичного або напівавтоматичного змиву.