Глава 9

Зараз ми вдома. 

Я відпочиваю на ліжку, малюк спить біля мене.

-"Треба буде найняти когось. Щоб прибирали в дома. Я вже не можу, сил не вистачає".

Виходить з душу Дем'ян. 

-Дем'яне, давай замовимо послуги?

-Які?

-Прибиральницю, щоб в дома прибирала. Тому що мені поки що важко.

-Добре.

Ранок, наступний день

-Олю, прибиральниця скоро приїде.

-Дякую велике,-тягнусь до нього, щоб поцілувати.

Стук у двері.

-Я їх відкрою,-говорить Дем'ян. Йде до дверей та відчиняє,-Добрий день, Наталія Іванівна.

-Добрий день. Ви Хендерсон Дем'ян?

-Так, це я, проходьте,-відходить від двері, щоб пропустити жінку.

-Добрий день,-вихожу із-за кута.

Подивилась на мене, як на останню сволоту.

-"Що це з нею? Може мені просто померещилось? Стрес після народження дитини?".

-Добрий,-все таки говорить.

Вже в кімнаті відпочинку

Поки чоловік обговорював з нею її обов'язки, а я натомість, пійшла подивитись, що з Ітаном.

Коли я підійшла, він заплакав.

-"Мабуть, їсти хоче".

-"Ось, воно що. Ти напугався,-беру на руки".

-Йди до мене, не плач, я не хотіла.

Зі спини хтось обіймає мене.

-Ой, це ти?- повертаюсь до нього,- Налякав ти мене...

-Не треба мене пугатись,- водить руками по моєму животу,- я хочу дівчинку.

-Ммм... Я теж хочу але пізніше. Доречі, прибиральниця сьогодні буде прибирати?

-Ні, на жаль. Наталія Іванівна буде завтра працювати. 

-Угу. Доречі, скільки їй років?

- Тридцять п'ять, а що ревнуєш?

-Ні.

-"Просто вона якась підозріла".