Глава 8

Приснилось мені, начебто, я тримаю в руках малюка. Зовсім маленького, ніби, тільки що його народили. Біля мене стоїть Дем'ян і дивиться на хлопчика, а потім цілує в щоку і говорить, що я найкраща. Після цього прокидаюсь.

Місяц потому 

-Я не вагітна! Якщо мені недобре, це не означає, що я завагітніла!

-Тобі не подобається риба, але ти її кушаєш, а ще ти їсиш гущене молоко із рибой.

-У людини, кожні сім років змінюється смак. Доречі, ти теж від мене не відстаєш, кушаєш печево з ковбасою.

-По-перше мені це подобається, по-друге, ось, візьми тест і провірся.

-"От гімнюк! Я сказала, що ні".

-А якщо ти не зробиш, ми пійдемо до гінеколога, а там гратись з тобою ніхто не буде.

-"Ой, ой, ой, налякав".

-Я не хочу!

-Тоді поїхали до лікаря.

-Та будь ласка, роби що душа бажає, тільки мене не чіпай.

На цих словах ми весело поїхали, ну як весело, він вів машину, а я тим часом, як пароплав дмухала.

-Ми прибули виходь.

-Та без тебе знаю!

Далі всю дорогу бубоніла, щось під ніс.

-Добрий день. Проходьте, що Вас тривожить?

-Добрий день, мене нічого, ось,-показую на чоловіка,-його тривожить.

Вона подивилась на нього запитальним поглядом.

-Вибачте, але жіноча консультація не приймає чоловіків, Вам треба йти до іншого лікаря.

-Вибачте, але Ви не зрозуміли, мою дружину. Я думаю, що вона вагітна. Можно це якось провірити?

-Так.

Після осмотру.

-Вітаю, Ви вагітні.

Всю дорогу їхала в ступорі.

-"Невже, я справді вагітна? У нас буде дитина. Добре, чоловіка більше не буду намагатися вбити. Хай, живе".

Через вісім місяців

Лежу на ліжку, читаю книгу. 

Сьогодні ми з Дем'яном посварились, тепер сидимо в різних кімнатах.

-"Я хочу дівчинку, я хочу дівчинку! А фіг тобі, буде хлопчик!"-перегортаю сторінку.

-"Пити хочу",-стаю з ліжка і прямую на кухню.

Але як тільки моя нога ступає на підлогу кухні, як тут же начинає тягнути живіт. Розумію, що часу не так уж багато, тому прямую до Дем'яна. Тяжкість в животі мені заважає ходити, але я все таки доходю до кімнати чоловіка.

Але як тільки я торкаюсь ручки, двері самі відчиняються. 

-Щось сталось?

-Я народжую.

В пологовому будинку

В нас народився син. Зараз його тримаю в руках, а біля мене стоїть Дем'ян.

-Він схожий на мене,-говорить.

-"Угу, дивлюсь на малюка і він зовсім на нього не схожий".