Весь цей чортів місяць, я намагалася його вбити. Але ніяк в мене не виходило. Я його і подушкою душила і сковорідкою махала, але я тільки вікно розбила.
Що мені робити, я не знаю.
-Олю, мене запросили на вечерю, тобто, це буде благодійна вечеря. Ти пійдеш зі мною?
-Так. А що вдіти?
-Сукню, звичайно.
Коли ми під'їхали, нас провірили, а потім впустили. Сказали, ніби, була колись одна людина, яка принесла із собою зброю. Але ніхто не постраждав, тільки люстра. Від тоді всіх перевіряють.
Дем'ян відійшов поговорити із "знайомими", а я розмовляла з жінками.
-Уявляєш, а потім ми розлучились.
-Ось, мерзотник!
-Жінки, не потривожил?
-Привіт, Ігоре. Ми з Ольгою та Анною, розмовляємо, приєднуйся.
-"Ігор?-повертаю голову,-а він що тут робить?".
-Ні, дякую. Можно, забрати від Вас Ольгу?
-Добре, тільки не надовго.
-Привіт, давно не бачились. Як поживаєш?- начинає розмову.
-Угу, привіт. Як я живу, тебе не повинно тривожити.
-Я дещо зрозумів.
-"Невже, Ісаак Ньютон, вдарив його яблуком?".
-І що ти зрозумів?
-Я тебе кохаю. Навіть, коли розлучились, ще тоді. Я постійно думав лише про тебе. Але потім, як я побачив тебе, я закохався ще більше. Ольго, ти вийдеш за мене?-встає на одно коліно.