Глава 4

-Олю, все кепсько! Вони відмовляються від усіх офіціантів, ти–єдина надія.

-"Може сказати, що мені недобре? Ні, краще не треба, знаю я їх. Колись мені було плохо, так вони, майже, пожарну машину не викликали".

-Добре, йди інших обслуговуй, а я до них. Доречі, у тебе є якась маска?

-Добре. Є, а навіщо вона тобі?

-Треба мені, дасиш?

-Звісно, тримай. Успіхів.

-Угу, дякую.

Все дуже кепсько, не думала, що він буде тут. 

Вдягнула маску та вийшла. Йду до столика, де він сидить.

-Добрий день. Ви щось будете замовляти?-дивлюсь на його супутницю, йому не наважуюсь в очі дивитись, але я відчуваю, його пристальний погляд,-ось меню. Я буду біля Вас, якщо що гукайте.

-Добрий день, дякую. Дем'яне, що будеш?

-Я буду салат.

-"Він нарошно не говорить який саме? Але по правилам етикету, треба дивитись в очі співрозмовнику".

Повертаю голову до нього.

-Вам який з фруктів, овочів, креветок?

-З креветок.

-А Вам, що?-повертаю голову до жінки,-Ви теж будете салат?

-Ні, я буду лобстера.

-Добре. Чекайте замовлення.

-"Невже, мене пронесло,-повертаюсь, йду на кухню, говорити замовлення".

-Ось, Ваше замовлення.

-Дякую, я Вас покличу.

-Добре.

Вечір

-Бувай, зустрінемось завтра.

-Бувай.

Коли вийшла, подуло прохолодне повітря. 

-"Добре, що вітер є, днем його не було. Якщо так добре, тоді пійду пішком, подивлюсь на нічний город".

-Добрий день. Вам прийшла посилання, тримайте,-дає маленьку коробку.

-Вибачте, але я нічого не замовляла.

-Ви, Куллінг Ольга?

-Так.

-Тоді це Ваше.

-"Гаразд, візьму, а то не відстане".

-"І що це може бути? Якщо в такій маленькій коробці, може, це якась прикраса?".

Відкриваю. Листок, а на ньому:

"Ти думала, що я тебе не знайду?".

Стук у двері.