Глава 3

Уже пройшов місяць, як я втекла від нього.

Перед тим збігти я викинула карту* і купила новую.

Зараз живу в отелі,а працюю офіціантом. Тяжка праця, але нічого не скажеш, тому що мені потрібні ці гроші. 

Іноді розмовляю з батьками та подругами, але мені страшно за них. Переживаю, тому що я знаю з ким я одружилася, але досих пор не знаю мафія він чи ні. Він мені тоді не відповів.

В минулому 

-Третє. Ви мафія?...

Не встигає сказати тому до нас мчить Зореслав.

-Тітка!-підбігає Зореслав.-Дякую! Пішли пограємо.

Теперішній час

-"Вже вечір треба лягати спати, тому що завтра п'ятниця, а це означає, що відвідувачів буде багато".

Ранок 

Заварила каву і взяла печево. Сідаю за стіл снідати.

Після сніданку йду на роботу. Недалеко йти, так би мовити, пару кроків від дома.

Готуюсь, роблю зачіску, вдіваю робочий одяг, посміхаюсь у дзеркало та вихожу працювати.

-Дякую, що відвідали наш заклад, гарних вихідних!-дають мені гроші за замовлення і чайові.-Дякую, допобачення!

-Допобачення,-встають, йдуть. Чую їхній шепот,-цей офіціант гарно працює. Треба ще сюди заглянути. 

-А ще їжу смачну роблять,-трохи посміхаюсь.

Прибираю брудний посуд та несу на кухню.

-Олю, ти заморилась?

-Ні, але іноді треба відпочивати.

-Добрий день. Давайте свій одяг. Дякую. Пійдемо покажу, де Ваш столик.

Краєм ока бачу, хто увійшов. І в мене руки та ноги затрусились, а в голові помутніло.

-"Це він!".

-Олю, з тобою все добре?

-Я поки що відлучусь, а ти йди провідай цей столик. А я твоїми займусь, добре?

-Добре.

Побігла у вбиральню.

-"Ще трохи і він мене помітив".

Включаю кран і вмиваюсь холодною водою.

-"Все зберися!".

-Олю! Все кепсько!

-Що сталось?

-Вони відмовляються від будь-яких офіціантів, ти– наша остання надія. Будь ласка!

_____________________

*Карта 

Тобто номер телефону