Головна

Як Іван, може і Микола, винайшов авто

Або

Дідусева байка про першу «таратайку».

У Мишка серйозний вік -
П’ять було Мишкові.
Він повинен через рік
Вчитися у школі.

Запитань у нього тьма
І батьки тікають,
Бо завжди у них нема
Часу на цікаве.

Батько каже:
- Збігай-но,
Друже, до бабусі.
Бабця в нас живе давно,
Дещо знати мусить.

А бабуся:
- В мене справ,
Котику, по шию -
Я готую вісім страв,
Ще й тарілки мию.

Ти, кицюню золота,
Йди собі пограйся,
Бачиш, мама теж літа – 
Помідори квасить.

Дід сховався в гаражі,
Ремонтує «Ладу».
- Де Ви, діду, покажіть,
Що в мотора ззаду.

- Тут мазута, не чіпай,
Дрібнота усяка.
Ліпше коником стрибай.
Тут у мене - кака.

Плачуть іграшки твої:
«Де Мишко?» - питають.
Чи не шкода їх тобі,
Скоро повтікають.

- Не втечуть, бо неживі.
А скажіть-но, діду,
Що в людини в голові,
Звідки розум їде?

- Це, онуче, в кого як:
Мозок чи полова.
Як насіється будяк,
Хоч вродися знову!

Декому не вистача
Гвинтика на місці,
І людина, мов курча – 
Аби спати-їсти.

Це дорослі балачки,
Нецікаві дітям.
В мене, бачиш, гаєчки
Треба підкрутити.

«В когось гвинтика нема,
А у діда – гайки…», - 
Хлопець думки не впійма
Дідової байки.

Та проходу не дає
Молоде старому:
- А які деталі є
В колесі такому?

- Я б тобі про «Жигулі»
Розповів на славу,
Лиш таким, як ти, малим,
Це ще нецікаво.

Все ж домовилися так:
Ввечері на лаві
Буде слухати дітлах
"Дуже нецікаве".

Дід на носа примостив
Нові окуляри
І з Мишком заговорив,
Ніби той школярик.

Був собі смішний дідусь,
А тепер учитель:
До уроків приготуйсь,
Щоби світ відкрити!

- Я, Мишко, автомобіль
Знаю досконало.
Передам знання тобі,
Це, повір, немало.

Починаю іздалля,
Щоб ніде не збитись:
Тільки виникла Земля,
Став народ селитись,

Кожний кращого шукав
Місця на планеті – 
Люд собі ходив, блукав,
Спали у наметах.

Всі туристами були,
Всі були в поході,
Пішака роками йшли
Голі на природі.

Їли ягоди, траву,
Чай варили з шишок,
І рибалити в ставу
Почали пізніше.

В полі мамонтів було,
Як мишей сьогодні.
Це - і одяг, і в житло
Покривала модні.

Але мамонт, головне –
Делікатне м'ясо,
Гарно пахнуть над вогнем 
Смажені ковбаси.

Ця тварина кілька тон
Важила, хлопчино!
Волохатий давній слон!
Не візьмеш на спину.

Тільки пупа надірвеш.
Треба приспособу,
Донести би врешті-решт
Спійману худобу.

І якийсь тобі Іван,
Може і Микола,
Каже:
«Я у вас – талант!»
І малює кола.

Ще ж не вигадав ніхто
Ручки і паперу,
Ще, здається, років сто
Креслили в печерах!

- Це, - пояснює Іван,
Може і Микола, - 
Схематичний диво-план,
Як змінити долю.

Ми спаруємо такі
Кругляки чудесні
На бамбукові гілки
Й назвемо «колеса».

Зверху дошки дві чи три - 
Зробимо підводу – 
М'ясо, сало і кістки
Привеземо сходу!

І рубають!
І дзвенять
Кам’яні сокири!

Роблять весь модельний ряд - 

 Перші в світі фіри.

- Гарна цяця!
- Буде куш!
- Їдьмо вже, панове!
Та підвода ані руш,
Треба думать знову…

Стали пхати…
О! Пішло!
Крутяться колеса!
Трохи легше їм було,
Більше інтересу.

Та, яким би чоловік
Сильним не вродився,
Він би сам ніяк не міг
За коня впрягтися.

Упіймали скакуна,
До коліс вчепили – 
Вже підвода не ручна,
Має кінську силу.

Возить коник вантажі
Для всього народу,
Відпочине, знов біжить…
Стало його шкода.

І тоді бере Іван,
Може і Микола,
Інструментів чемодан
Та книжки зі школи.

Каже:
- Я науки всі
За два дні повторю,
І побачить білий світ
Справжнього мотора!

Щоб роботу двигуна 
Зрозуміти чинно,
Треба в школі, хлопченя,
Вчитися відмінно.

Математика, письмо,
Фізика, читання…
Не з’являється само
По собі пізнання.

Як деталі двигуна
З’єднані у ціле,
Так отримані знання 
Досягають цілі.

Саме так і у житті – 
Зайвого нічого,
У безладді не пройти
Й далі носа свого.

Бачиш, ззовні неживий
Цей шматок металу,
Та, як старанно, диви,
Дружать всі деталі.

В радіатор воду ллєш,
А насос качає,
І ніяк не повернеш
Без керма, звичайно.

Крутить колесо мотор – 
Чоловік прямує
На роботу, на курорт,
Лиш собі керує.

…День за днем і рівно два
Сонця зійшло долу,
Повернувся наш Іван,
Може і Микола.

Сяє посмішка!
Веде
Всіх людей в печеру,
Сам попереду іде,
Відчиняє двері.

- Ось малюнки на стіні,
Друзі, я нашкрябав:
Механізми приводні,
Електричний кабель.

Все детально,
По книжках.
Не двигун, а – пісня!
Тільки штука ось така
Має буть залізна.

Де залізо брати? Як?
Ще ніхто не знає!
Це ж не вітер просто так
В полі насіває!

Згідно хімії, якраз,
Є залізо в м’ясі,
У воді, в рослинах, в нас.
Лиш малі запаси.

От залізні камінці – 
Це вже інша справа!
- Назбираймо брили ці,
А вогонь розплавить.

Збудували гідну піч,
Кинули вугілля,
Запалили й цілу ніч – 
Каменюки гріли.

Ось нарешті є стрімкі
Краплі золотаві,
З камінців біжать струмки – 
Це чавунна лава.

Вже з’явились ковалі,
Кузня під лісочком – 
За годину на столі
Всі деталі точні.