9.4

Я вирішила, що маю право на відпочинок. Як фізичний, так і моральний. Треба було полегшити собі душу. Ноель дозволив запросити подруг із села на ночівлю, але заборонив називати це шабашем. Ніра була зовсім юною для таких посиденьок, тому в нас зібралася компанія: я, Таві - куди ж без нього, Міла, Амелі та Тая.

Ми дочекалися, поки всі в маєтку заснуть. До цього поводилися як дуже чемні дівчата: пили чай, розглядали територію маєтку, обговорювали дуби. Навіть Віктор мав спокійний вигляд, що радше лякало, а не заспокоювало.

Та на маєток впала ніч. Густа й темна. Місяць заглядав у шибки, але це була не повня. Саме тому цю ночівлю й дозволили. Тая притягла фірмову настоянку бабусі-відьми. Амелі взяла пахощі, які я обожнювала: якщо ними обтертися, потім місяць шкіра приємно пахне квітами та чимось злегка солодким. Таві був головним за їжу. Він накрав на кухні стільки, що ми мали б померти, якби все це з’їли.

Нещодавно, прогулюючись маєтком, я забрела на додатковий поверх із виходом на дах і нікому про це, звісно, не сказала. До сьогодні. Ми тихенько пробралися туди по одному, щоб не гупати, як процесія коней, та розклали пиріжки, сир, медові горішки, сушені ягоди, шинку, хліб, кілька баночок варення й щось підозріле, що Таві гордо назвав «стратегічним запасом». Я вирішила не питати, з якої саме полиці він це стягнув, бо іноді щастя тримається на невігластві.

Тая відкоркувала настоянку, і одразу поплив запах трав, меду й чогось такого, що точно не схвалив би Віктор. Амелі розклала пахощі в маленькій мисці, підпалила край сухої травинки, і повітря стало трохи п’янким. Міла спершу сиділа рівно, як на прийомі в королеви, але після другого шматка пирога й першого ковтка настоянки в неї розслабилися плечі.

— Це не шабаш, — нагадала я, піднімаючи чашку.

— Звісно, — серйозно кивнула Тая. — Просто нічне зібрання жінок, їжі, трав і фамільярів.

— У множині? — здивувалася я.

На цих словах до нас підлетів ворон і просто в повітрі перетворився на юнака з чорним зібраним волоссям, сірими очима та в чорному одязі якогось йога-практика. А за ним звідкись вискочила чорнобура лисиця й обернулася граційною дівчиною з хитрими білими очима та прямим чорним волоссям. Це були фамільяри Амелі та Таї — Кайрон та Юкіро. 

— Вітаю, — ніжно мовила Юкіро сідаючи біля Таї. 

Таві відвів погляд. Я знала, що вона йому подобалась. Та тут був цілий трикутник, бо їй подобався Кайрон. А тому, не подобався ніхто крім себе. Я з ним була не в гарних стосунках, на відміну від Амелі.

— Привіт усім, окрім Ровенар, дякую за запрошення, — Кайрон нахабно всівся поруч, штовхнувши мене плечем.

Я повільно повернула до нього голову.

— Як приємно, що ти все ще вмієш бути нестерпним із першого вдиху.

— Тренуюсь, — він ліниво всміхнувся. — Бачу, ти теж.

Таві тихо загарчав, але я поклала йому руку на плече, не даючи кинутися. Юкіро зробила вигляд, що розглядає шматочок сиру, хоча її білий погляд ковзнув до Кайрона. Тая помітила це й хмикнула у чашку.

— У нас ночівля, а не бійка фамільярів, — нагадала Амелі, розливаючи настоянку.

— Це не бійка, — сказала я. — Це дипломатичне приниження ворона.

Кайрон нахилився ближче і прошепотів на вухо.

— Для приниження треба мати перевагу.

Я мовчки взяла шматок шинки з тарілки й поклала перед Таві.

— Таві, фас.

Кайрон уперше трохи напружився. Таві задоволено оскалився, але шинку взяв.

— Не зараз, — пробурмотів він. — Я на службі.

Міла тихо засміялася, прикриваючи рот долонею. Атмосфера швидко стала галасливішою: Тая підсунула Юкіро миску з ягодами, Амелі вмостилася біля Кайрона так спокійно, ніби її фамільяр не був ходячою проблемою, а я нарешті зробила ковток настоянки.

Тепло розлилося по грудях. Над нами висів місяць, унизу спав маєток, а поруч сиділи відьми, фамільяри, їжа й дуже погана ідея називати це не шабашем. Я підняла чашку.

— За нічне зібрання, яке точно не є шабашем.

— За не-шабаш, — хором прошепотіли всі.

Кайрон додав:

— І за те, щоб Ровенар сьогодні нічого не підпалила.

— Ах ти погань! — гаркнула я та вже хмільна кинулась на ворона. 

Кайрон виявився кістлявим, слизьким і дуже голосним, коли його шляхетну воронячу гідність тягали за волосся. Він намагався схопити мене за зап’ястя, я вперлася коліном у край його плаща, а Таві, замість рятувати честь ночівлі, реготав так, що ледь не перекинув миску.

— Ровенар, ти дикунка! — просичав Кайрон, коли я нарешті притиснула його плечем до підлоги.

— А ти курка в чорному халаті, — видихнула я й переможно смикнула ще одне пасмо.

Юкіро прикрила рот рукою, але її плечі дрібно тремтіли від сміху. Амелі намагалася зберігати суворе обличчя, та виходило погано. Тая взагалі підняла чашку, наче це був не бій на даху, а розважальна вистава.

Міла першою схаменулася й підсунула подалі пахощі та їжу, щоб ми з Кайроном не перетворили не-шабаш на пожежу, голод і травму для всього маєтку. Таві, помітивши, що шинка в небезпеці, нарешті втрутився: схопив мене під пахви й відтягнув назад, поки я шипіла, а Кайрон драматично поправляв розтріпане волосся.

— Все, досить, — буркнув Таві. — Якщо ви розіб’єте дах, Віктор приб’є нас усіх до нової дошки Флавії.

Я, важко дихаючи, сіла назад на килим і гордо поправила волосся, хоча виглядала, мабуть, як відьма після переможної бійки з воронячим гніздом. Кайрон піднявся, зібрав волосся в кулак і глянув на мене з холодною образою.

— Ти нестерпна.

— А ти тепер не такий охайний, — солодко відповіла я.

Тая тихо зааплодувала. Амелі вже сміялася відкрито. Юкіро простягнула Кайрону гребінець, але той лише зиркнув на неї й відвернувся. Таві це побачив, нахмурився і знову поліз до шинки, ніби їжа могла врятувати його від любовного трикутника, в якому всі поводилися як дурні. Я зробила ще ковток настоянки, розляглася на килимі й подивилася на місяць.