7.4

На галереї всі замовкли. Навіть принц Еммет із цікавістю підняв на мене очі, хоч секунду тому майже спав від літньої задухи. Таві відкашлявся, відводячи погляд.

— Ваша Величносте, не сприйміть за грубість, — почала я тактовно, — та мій стиль танцю, він… не підходить для прийомів такого масштабу. Мабуть, навіть для приватних посиденьок не підійде.

— Радше для шабашів, — озвався Таві.

Я стиснула щелепу й рипнулась до нього, та невидимі руки Рейвена втримали мене на місці, натягнувши назад маску незворушності. Король почав голосно реготати, поки Люєтта ховала обличчя за віялом і трималася за живіт.

— Такі… аха-ха… чутки я також чув, — нарешті вимовив він.

Я раптом відчула, як червонію, мов варений рак. Ще трохи — і з вух піде пара від сорому. Усі присутні, схоже, знали про той випадок із шабашем. Дівчатам треба було повиривати язики, бо Ноелю й Таві я довіряю трохи більше.

— Ваша Величносте, — я втиснула обличчя в долоні на одну коротку мить, — якщо ці чутки дійшли аж до вас, то мені треба не танцювати, а переїжджати в інше королівство під новим ім’ям.

— Запізно, — весело відповів Освальд. — Тепер ви офіційно визнана Ровенар. Нове ім’я доведеться затверджувати через корону.

— А через канцелярію Аббертонів можна? — буркнула я.

Ноель, який стояв збоку, ледь помітно прикрив очі, а Таві нахабно всміхнувся. Королева Люєтта нарешті опустила віяло, і я побачила, що вона ледве стримує сміх.

— Та й музика, що грає тут, трохи не підходить під цей стиль, і прикрас немає отут, — я показала собі на талію, шукаючи виправдання. — І я ніколи не танцювала під стількома поглядами.

Освальд елегантно витер сльозу з куточка ока, підняв руку й махнув двома пальцями. Наче з повітря з’явився слуга та поклав переді мною прикраси, які підозріло нагадували мої, але з дорожчого металу. Я приречено підняла погляд.

Схоже, бігти було нікуди.

***

Ноель бачив, як Флавія стояла перед натовпом людей, які пожирали її поглядами, і нервувала, хоч уперто тримала підборіддя піднятим. Кожен погляд оцінював її, зважував і ніби вже виносив вирок: прийняти, висміяти чи злякатися. Він стояв на галереї поруч із Таві та королівською родиною, не зводячи з неї очей. Освальд, схоже, знайшов собі дитячу забавку або просто вирішив урізноманітнити прийом за рахунок відьми, яка й так наробила багато галасу. А може, усе було значно розумніше: дозволом на цей танець король відкрито показував двору свою прихильність до Флавії Ровенар. 

Відьма зробила крок. Прикраси дзвінко задзвеніли від плавного руху стегон, і заграла музика. Незвична для містян, але чарівна. Флавія не рухалась — вона ковзала залою, ніби по льоду. Кожен рух супроводжувався дзвоном, розвіванням тканини або різкими нахилами з уявними заграваннями, які собі домальовували юні парубки, ковзаючи очима по красивій жінці.

Ноель зачаровано спостерігав згори. Він підтримував її, та все ж трохи хвилювався. Зовсім нещодавно вона вказала йому на надмірну опіку, і він сприйняв це як попередження. Хоч Флавія й мала терпіння, хай і хитке, він не хотів розхитувати його сильніше, ніж дозволено. Дівчина досі губилась від його погляду та не робила жодних кроків після їхньої розмови в спальні тієї ночі.

Він же готовий був чекати вічність, аби просто мати можливість бути поруч і бачити її сміх. Навіть якщо вона сміялася не йому, а дурному дубу з лісу або своєму нахабному фамільяру, який ледь не присвистував, поки вона танцювала.

Раптом він помітив у ній дивну зміну. Її прекрасні зелені очі втратили фокус, стали каламутними. Вона дивилася в нікуди; її погляд, який раніше оцінював положення тіла та рухи, більше ні за що не чіплявся. Вона не падала, навіть не збилася зі швидкого ритму музики, тільки рухи стали ледь помітно механічнішими.

Її мучило видіння.

Ноель швидко рушив сходами вниз, минаючи аристократів, які витріщалися на прекрасний танець німфи в тумані. Він не знав, що саме має зробити, та його ніби тягнуло до неї. Рухи Флавії почали виходити за межі кола, деякі аристократи від несподіванки скрикували, коли вона простягала руку просто над ними. Інші відступали, мов море під час відпливу.

Ноель протиснувся до самого початку кола, грубо відштовхнувши кількох чоловіків. Він потім розбереться з їхніми претензіями та офіційними скаргами. Зараз треба було витягти зеленооку, яка марила й перебувала в трансі.

Коли вона закрутилася, довгі рукави та легкий шлейф вбрання красиво обвили її. Здавалося, це магія, яка ось-ось підніме її вгору, і вона розправить свої крила.

Герцог зробив крок уперед, тримаючи обличчя, і підставив руки саме в той момент, коли Флавія вже не втрималась і впала в його обійми. Він елегантно закрутив її під охання натовпу. У його руках вона виглядала як русалка з довгим прекрасним хвостом, що переливався рожевим сяйвом у світлі люстр.

Вони зупинились. Вона стискала його камзол, налякано дивлячись в очі й не розуміючи, що щойно відбулося.

Натовп розсікли оплески та присвистування задоволених глядачів. Він уклонився. Флавія, яка лише зараз прийшла до тями, елегантно змахнула рукавом, прощаючись. Так вони й зникли за сходами в глибині галереї, де до них уже кинувся Таві та королівська родина, яка побачила налякані очі відьми й знервованого герцога — єдиного, хто помітив у ній ці зміни.

***

Мене відпоювали водою, поки я злякано кліпала очима. Таві десь роздобув віяло й надто старанно обдував мене ним. Це навіть трохи дратувало, та я не відбирала у фамільяра єдину можливість допомогти.

— Як ви? — тихо запитала Люєтта.

Я відмахнулась, сказавши, що просто перенервувала від такої кількості поглядів. Освальд аж притих. Схоже, пожалкував, що так натиснув тоді з танцем. Ноель не повірив. Це було видно по тому, як він дивився не на моє обличчя, а трохи нижче — на пальці, якими я стискала склянку. Таві теж не повірив, але продовжував обмахувати мене віялом із такою люттю, наче міг розігнати не лише спеку, а й саме видіння.