Як тварини і рослини допомагали Санті з подарунками

У самому серці засніжених пагорбів, де зими завжди були чарівними, а літо пахло медом і травами, знаходилося маленьке незвичайне містечко. Воно не було позначене на жодній карті, бо його охороняла магія. Тут жили не лише люди, а й істоти, які могли розмовляти між собою, допомагати одне одному та завжди були готові прийти на допомогу Санті. Це місце, де кожен день був наповнений чарами, але особливо святковим воно ставало напередодні Різдва.

Санта Клаус зі своїми ельфами жив у величезній майстерні, де створювалися подарунки для дітей зі всього світу. Але поруч з майстернею жила ще одна незвичайна компанія — тварини та рослини, які були Сантиними друзями. Гаррі — олень, завжди перший у Сантиної упряжці, був відомий своєю швидкістю та впевненістю. Геррі, лось з великими рогами, був майстром на всі лапи, який міг полагодити будь-що. А Лаксі, мудра вовчиця, мала найгостріший нюх і вміння швидко знаходити рішення навіть у найскладніших ситуаціях.

Але не тільки тварини допомагали Санті. У цьому містечку були й магічні рослини. Максі, величезний ромашковий господар поля, випромінював доброту і тепло. Лотос, загадкова фіолетова квітка, завжди світилася ніжним світлом, яке могло освітити навіть найтемніший шлях. А Віола, фіалка з жовто-фіолетовими пелюстками, мала чарівний аромат, який міг заспокоїти навіть найсильнішу бурю.

Ця дружна компанія завжди збиралася разом напередодні Різдва, щоб подивитися, як Санта відправляється розносити подарунки дітям. Вони любили це свято більше за все, бо знали, що саме в цю ніч їхній маленький світ стає ще чарівнішим.

Цього року, однак, усе пішло не так. У майстерні Санти панував справжній хаос. Ельфи металися туди-сюди, намагаючись знайти подарунки, які зникли. Повітря було наповнене сумішшю ароматів шоколаду, дерева та фарби від іграшок, але це не заспокоювало. Санта нервово ходив із кута в кут, стискаючи в руках список з іменами дітей. Його обличчя було вкрите зморшками тривоги.

— Ми не встигнемо! — вигукнув він, зупинившись перед ельфами, які виглядали так само розгублено. — Як ви могли переплутати коробки?

— Санто, ми не знаємо, як це сталося! — виправдовувався один із ельфів. — Можливо, це через магічну бурю, яка пронеслася вчора.

— Магічна буря... — Санта потер бороду. — Але зараз важливо інше. У нас є лише одна година, щоб знайти всі подарунки й доставити їх дітям!

Раптом Санта підняв голову й вигукнув:

— Гаррі! Геррі! Лаксі!

Троє друзів прибігли майже одразу. Гаррі, струсивши сніг із рогів, серйозно запитав:

— Що сталося, Санто?

— У нас проблема. Подарунки розкидані по всьому містечку, і я не впевнений, що ми зможемо їх знайти вчасно, — відповів Санта, злегка хвилюючись. — Ви повинні допомогти.

— Звісно, ми допоможемо, — впевнено відповів Гаррі, клацнувши копитом. — Але нам знадобиться підкріплення.

Геррі задумливо кивнув:

— Лотос, Віола й Максі можуть допомогти. Вони завжди знають, як знайти те, що загубилося.

Санта лише зітхнув із полегшенням. Він довіряв своїм друзям більше, ніж будь-кому.

Незабаром, у майстерні вже зібралися всі: Гаррі, Геррі, Лаксі та троє рослин.

— Ми знайдемо ці подарунки, — запевнила Лотос, її фіолетові пелюстки світилися теплим сяйвом. — Але нам потрібен чіткий план.

— Лотос, ти можеш відчути, де лежать коробки? — запитав Санта.

— Так, але мені потрібна допомога Віоли, щоб прискорити процес, — відповіла вона.

— Я готова, — відповіла Віола, жовто-фіолетові пелюстки легенько затремтіли. — Подарунки будуть знайдені!

Робота закипіла. Лотос світилася яскравим світлом, прокладаючи шлях крізь сніг. Віола поширювала свій заспокійливий аромат, і навіть найбільш розгублені ельфи почувалися впевнено. Максі зібрав польові трави й зробив із них імпровізовані мітли, якими Гаррі та Геррі розчищали дорогу до заметів, де могли бути подарунки. Лаксі, зі своїм гострим нюхом, швидко знаходила коробки, які загубилися в кучугурах. Вона без зупину бігала від одного кінця містечка до іншого.

— Швидше сюди, друзі! — вигукнула Лотос, помітивши коробку з іграшками біля річки.

Геррі, не вагаючись, стрибнув у холодну воду й витягнув коробку. Його роги були вкриті кригою, але він лише посміхнувся.

— Це для дітей, тому воно того варте, — сказав він, підморгнувши Лотос.

Гаррі тим часом тягнув важкі коробки, незважаючи на мороз і вітер. Його копита ковзали, але він не зупинявся.

— Ще трохи, і ми впораємося! — підбадьорював він інших.

Раптом, Лаксі зупинилася і сказала друзям:

— Я пам’ятаю, що бачила подарунок для одного хлопчика на сусідньому пагорбі. Це дуже важливий подарунок!

— Біжи, але будь обережна! — сказав Гаррі.

Лаксі помчала через поле, і її силует зник у заметілі.

Вона мчала, ніби вітер підганяв її лапи. Сніг колов обличчя, а вітер завивав так голосно, що здавалося, ніби весь світ кричить про небезпеку. Але вона не звертала уваги — попереду її чекав особливий подарунок, який не повинен був залишитися загубленим. Лаксі добре пам’ятала, як Санта розповідав про хлопчика, який написав йому листа. У тому листі було лише кілька слів: "Я весь рік намагався бути хорошим. Я вірю в диво". І цей подарунок був для нього.

Коли Лаксі нарешті дісталася пагорба, вона побачила коробку, наполовину засипану снігом. Вітер намагався вирвати її з-під лап, але Лаксі притиснула коробку до землі й міцно затисла її зубами.

— Є! — пробурмотіла вона, повертаючись назад.

Але шлях назад був не менш складним. Снігопад ставав сильнішим, і кожен крок давався важко. Вона згадала слова Гаррі: "Будь обережна!" — і з усіх сил намагалася триматися подалі від урвищ, які було важко побачити під товстим шаром снігу.

У цей час, Гаррі та Геррі вже закінчували розчищати дорогу до останніх коробок. Вони працювали невтомно, допомагаючи ельфам. Максі обережно укладав знайдені подарунки на спеціальні сани, які вже чекали на Санту. Лотос і Віола, як справжні магічні рослини, світилися ще яскравіше, допомагаючи знаходити навіть найменші загублені згортки.