5

Увійшовши до зали, Оксана очима швидко знайшла подруг, які запалювали на танцмайданчику. Її душа і тіло прагнули цього також. Залишивши спустошений келих на барній стійці вона приєдналась до дівчат та інших гостей. Вона дозволила енергії, яка її спустошувала вийти назовні, сміливі рухи, хитрі погляди… дівчина оживала, провокувала, пробуджувала ці відчуття в інших.

Незабаром біля неї опинився Олексій. Він виявився не менш запальним хлопцем, тому удвох аж до самісінького ранку вони відтанцювали собі усі ноги. Відчували себе втомлено, але щасливо. Вони горіли в танці разом. Проживали кожен з них удвох. Його ненав’язлива нахабність і тверда впевненість у собі підкорювали її. Знаки уваги були приємними й вона приймала їх із задоволенням. Сьогодні вона дозволила собі більше розкутості.

- Ніколи б не подумав, що ти така запальна пташка. Маю визнати, це виглядало гаряче. – Протягом всього проведеного разом часу він уважно спостерігав за кожним її рухом, навіть не приховуючи поїдав дівчину поглядом.

- Ну що, продовжуємо нашу вечірку? – Дівчата в очікуванні дивились на нас.

- Ви про що? – Поки що Оксана не зовсім розуміла, що відбувається.

- Молодята збираються вже відпочивати. Ресторан зачиняється. А ми визначаємось, що робити далі. Розходимось по домівках або ж беремо з  собою вино, закуски й хороший настрій та йдемо до місцевої бази відпочинку. Альтанки зараз точно вільні, тому ми без проблем розмістимось там. А ще, можна скупатися в річці! – Очі Світлани загорілись в передчутті феєричного відпочинку.

- Звичайно продовжуємо. – Не роздумуючи вигукнув Олексій. – Зараз лише о пів на четверту. Все тільки починається. Слушний час для авантюр, пригод та кохання. – Хитро підморгнув друзям.

Після кожного заходу сонця усі чекають на його схід, адже світанок завжди сповнений невідомістю, оповитий таємничістю, перевитий загадковістю, омитий ранковою росою сподівань.

- Дозволь скласти тобі компанію. – Олексій запропонував Оксані свій лікоть. Дівчина не відмовилась. – Не тільки на сьогодні.

Дівчина різко зупинилась, адже не повірила власним вухам. Що він має на увазі? Їх друзі йшли далеко попереду, не звертаючи уваги на них. Світанок ще тільки починало просочуватися тонкими, рожевими промінчиками крізь густий туман ще не відступившої ночі. Завдяки цьому Олексій не бачив як палали Оксанині щоки.

- Тобто? – Вона прекрасно розуміла про що саме говорив Олексій, але питання, що тепер з цим робити?

- Я пропоную тобі зустрічатися. Звичайно, деякий час ми будемо на відстані. Хочу вирішити усі свої справи у цьому місті, а потім підшукати роботу у твоєму. Це тимчасові незручності, але я думаю, що воно того варте. – Він ніжно поклав свою руку поверх її.

- Вибач, але це здається дивним. Ми майже незнайомі, і твоя пропозиція неочікувана…

- А що тут дивного. Ти мені подобаєшся, і я не хотів би втрачати цього шансу. Чи можливо ти заміжня? – Він зупинився. – Якщо це так, ти розбиваєш мені серце, красуне.

- Ні, що ти, я не маю чоловіка. – Її голос прозвучав тихо, але наповнений сумом та нездійснених сподівань.

- Це прекрасно! – Він зупинився, роздивився навколо. Неподалік була лавка. Він сів на неї першим, а потім обережно посадив Оксану у себе  на колінах, міцно обійнявши. – Ти вибач, що я так різко, і надто пришвидшую події, просто мені зносить дах від тебе, я розумію всю абсурдність ситуації, але не можу встояти, тим більше тепер, знаючи, яка ти пристрасна та емоційна… - Олексій обійняв її обличчя долонею, нахилив ближче до себе і поцілував. Вона відповіла, не змогла змусити себе відштовхнути хлопця, відчула як він посміхнувся. Він поглибив поцілунок від чого по тілу пробігли мурахи. – То я чекаю на відповідь? – Це було зовсім неочікувано.

- Яку відповідь? – Оксана приходила до тями після п’янкого поцілунку, голова була ніби в тумані.

- Чи згодна ти зустрічатися зі мною? – Посміхаючись повторив запитання хлопець.

- Я відповім, як тільки зійде сонце. – Дівчина сміючись спритно зіскочила з колін побігла наздоганяти їхню компанію.