1

Гості збирались та розподілялись біля сцени, на якій вже знаходився Сергій. Хлопець закотивши по лікоть рукава білої сорочки та звільнившись від краватки-метелика, залишивши її  висіти стрічкою навколо коміра, налаштовував гітару. Він втомлено перебирав струни, але щораз торкаючись їх його очі загорялись вже давно забутим грайливим полум’ям. Години перельоту давались взнаки, але він упевнено тримався. Лиш на три дні хлопець повернувся до рідної Батьківщини, заради весілля найкращого друга працював понаднормово, і зараз не зміг відмовитись у проханні товариша зіграти.

Шалена юність! Скільки  проведено вечорів  біля вогнища, скільки здійснено подорожей, скільки було повсякденних посиденьок — зараз всього й не злічити. Змінювались обличчя, місця й міста, незмінною лишалась тільки вона — його вірна подруга й супутниця. Вона була завжди з ним, і у хвилини печалі, і в моменти щасливі. Подарована ще в дитинстві батькова гітара.

І от зазвучала музика. Легка та грайлива мелодія одразу  припала до душі гостям, вона заряджала їх енергією, а Сергій отримував задоволення від того, що робить та як реагували на його пісні присутні. Палкі оплески та запальні танці публіки ще більше підбадьорювали хлопця.

- Наступна пісня… - Сергій мовчки подивився на Юрка, який знаходився в кінці залу ніжно обіймаючи свою вже дружину й  спостерігав за дійством на сцені. Він посміхнувся, розуміючи яку саме пісню хотів заспівати товариш й ствердно кивнув головою. - Наступна пісня присвячується їй. – Його голос був чітким і впевненим, обличчя розслабленим і спокійним, але очі розповідали про все. Про ніжність, про захоплення, про пристрасть і про приховану тугу.

Останнього разу, коли він її грав, вона стала для нього завершенням особистих переживань. Бентежна і прониклива до глибини душі, до мурашок на тілі, в ній ховалась магія, яка збивала з ніг, знерухомлювала і вивертала всю душу назовні. Сьогодні йому було що сказати.