Глава 3

Маргарет знала б, які слова підібрати у цю мить. «Йому потрібен час», її голос проноситься в моїй голові. Мені також потрібен час, щоб зрозуміти, як далі реагувати на нього. Зараз мій вибір очевидний, я буду робити вигляд, наче його не існує. Бо Ерос був інакшим. Його волосся було коротше, тіло чисте, без татуювань, очі блискучі, а посмішка щира. Зараз він схожий на брутального, дорослого чолов’ягу, який витрачає своє життя на тупість. Клуби, компанія недоумків, розпуста й алкоголь.

Вечоріло. Я мала б піймати машину й доїхати до кампусу, трохи пройтись пішки й заритись у своєму ліжку. Мені було боляче, що людина, яка була мені близькою, зараз дивилась на мене, як на пусте місце. Всього секунда, а я побачила цю огиду й злість в очах.

-Я підкину тебе, - Маркус накинув мені на плечі свою спортивну кофту.

Тепло огорнуло тіло. Він провів мене до джипу й відчинив дверцята, і я обережно сіла на передне сидіння. Мовчки завів машину й пристебнувся.

-Ти теж пристебнись.

Я спробувала це зробити, але не виходило і Маркус схилився біля мене, щоб допомогти. Я дивилась на його потилицю, а сльози зрадницьки котились по щоках.

-О, ні, ні, ні, - Маркус притиснув мене до грудей й гладив по спині, - жодна дівчина не буде плакати у цій тачці. Вона не приречена на смуток.

-Я не контролюю цей процес, - я шмигнула носом й схопила його за плече, щоб заревіти голосно й усією душею.

-Матінко рідно, наче поранена лань.

Ми просиділи так хвилин п’ять. Я розмазала косметику по його білій футболці, але йому, здається, було все одно. Він ввімкнув Fall out boy й голосно наспівував текст.

-Давай, Белло, співай зі мною, - він схопив мене за руку й почав махати нею, наче ми на концерті, вліво-вправо.

Ми іхали, а я підспівувати. Поруч з ним мені ставало легше, бо він був сонячний. Ви зустрічали таких людей? Від них стає тепло у душі, а настрій завжди покращується.

-О боже, Маркусе, - я здивовано подивилась на нього, й навіть рота відкрила від жаху.

-Що трапилось? – він припаркувався й уважно подивився на мене.

-Я поводила себе, як дупа, - він розсміявся, а я прокрутила в голові момент, коли вперше зустріла його, - я вдарила тебе по руці, й поводила себе, як стерво.

-Почнемо спочатку, - він простягає мені руку, - Маркус Свон.

-Белла Сильвия Міллер, - я потискаю руку, - дуже приємно, містере Свон.

-Навзаєм, міс Міллер. Ми вже на місці. Чи треба мені, як істинний джентльмен відчинити вам дверцята й подари руку, щоб ви зістрибнули з цієї карети.

-Це було б дуже люб’язно з вашого боку, бо я дуже боюсь зламати своє ніженьки.

Джип був для мене зависокий, і я леді залізла в нього. Маркус допоміг мені вийти. Ще хвилину ми просто дивились один на одного, він більше не викликав роздратування, лише посмішку й теплі почуття.

-Завтра побачимось, міс Міллер.

-Сподіваюсь на це, містере Свон. Вам не вистачає обладунків для повноцінного образу.

-Що це значить?

-Благородство.

Він взяв мене за руку, поцілував долоню, а потім відкланявся й стрибнув у джипа. Це для мене було дивно. Я не підпускала до себе нікого, а поруч з ним змогла розслабитись. Моє істинне «Я» поруч з ним пробуджувалось. Це була приємна поїздка, але я не забула, що трапилось.

В голові усю ніч крутився момент, коли я побачила Ероса. В мені був ураган емоцій й почуттів. Я думала, що ненавиджу, що просто хочу вліпити йому гарного ляпаса, і в той же час, я хотіла обійняти його й сказати «я сумувала, я не знала де тебе шукати». Та він знав, де мене шукати, й що з того?

Ранок був для мене важким, бо за ніч очей не зімкнула. Думок було забагато. На обличчі Роні був жах й здивування. Так, я розуміла чому. Синці під очима, розмазаний мейк й набряклі очі.

-Ти виглядаєш жахливо, - вона одягнула піджак й вийшла геть, залишивши мене наодинці з моїм відображенням.

Холодна вода допомогла трохи прийти до тями. Від кави ж мені навпаки хотілось спати. Я справді хотіла пропустити пари, але все це було важливо для мене.

До аудиторії я повзла наче сонна муха, очі смикались з кожним кроком. Я хотіла спати. Дуже хотіла. Думати про щось я взагалі не могла. На парах ледь трималась, Люсьєн штовхав мене ліктем, коли бачив, що я куняю. Не все сталося, як гадалося, на передостанній парі я заснула. Спала солодко, мені здавалось, що хтось взяв мене на руки й ніс. Я посміхалась. У моєму сні це була мила казка про зачаровану принцесу, а в реальності мене не змогли розбудити й думали, що я втратила свідомість.

-З нею точно все ок? – я розплющила очі, а наді мною стояв Люсьєн, Ерос й Маркус.

Я підстрибнула з лавки, на яку мене поклали, й смачно заїхала Еросу у підборіддя потилицею. Боляче, але це ще дуже слабо. Як би у мене було більше сміливості, я б ще розігналась і зламала б йому носа.

-Що в біса відбувається? – кричу я.

Маркус підхопив мене за лікоть й допоміг встояти на ногах.

-Ти завжди була невдячна, - Ерос тримався за підборіддя.

-А ти завжди був гівнюком, то що, ми квиті?

-Зі мною краще не грати в такі ігри, Белло, - він підійшов ближче, а я в свою чергу зробила крок вперед і ми опинились ще ближче один до одного.

Відстань між нами була невелика, зовсім, та у той момент я не думала про це. Мене застали зненацька.

-Ти не вмієш грати чесно.

-О, так, це тільки квіточкі.

-Ти зник! Ти, тупа дупа, просто зник, - я тицяю йому пальцем в груди.

Я знаю, моє обличчя зараз перекошене від гніву. Він також закипає. Маркус з Люсьєном не лізуть, навпаки, вони залишили нас вдвох. Я хочу сказати йому все, що думаю, але він хапає мене за воріт моєї кофти й тягне на себе.

-Хочеш знати чому? Спитай у своєї мамці. Я ніколи не відновився до тебе погано, моя мати вважала твою подругою та те, що вона зробила…

-У чому я винна перед тобою? І що трапилось?

Ерос зробив крок назад, захитав головою, заплющивши очі. Він, наче, намагався привести себе до тями, й у нього вийшло.