Глава 2

Я просинаюсь. Тяжка масивна рука лежить на талії. Ми надто близько один до одного. Моє серце стискає, а шкіру обпалює від його дихання. Він такий гарний, м’язистий, але наче миле кошеня сопить, згорнувшись калачиком.

Я насолоджуюсь ще декілька хвилин, а потім обережно прибираю його руку. Я намагаюсь тихесенько вийти з кімнати. В мене не надто привабливий вигляд, я пом’ята.  Сонячне світло пробивається крізь вікно на кухонну тумбу, де Маргарет вирішує кросворди.

-Добрий ранок, Белла, - Маргарет підіймає на мене погляд і дарує теплу усмішку.

-Добрий ранок, Маргарет, - сьогодні на ній бежева хустинка у колір сорочки вільного крою.

Їй дуже пасує. Вона підійнялась зі стільця й підійшла до мене ближче.

-Прогуляймось?

-Але ж…

-Все добре, не турбуйся за мене.

Я допомогла їй вийти на двір,  ми пішли до саду. Ерос витрачав надто багато часу, щоб цей сад виглядав наче райське місце. Я розумію чому. Його мати дуже любила квіти. Коли вони переїхали сюди, Маргарет витрачала увесь час на цей сад. Я помітила, що квітів стало набагато більше. Він саджав їх, поки я була у школі, а іноді уночі, коли всі спали.

-Він зробив мені лавку, щоб я могла відпочивати, - ми обережно присіли.

Пташки співали, сонечко приємно зігрівало шкіру. Маргарет посміхалась й дивилась у небо.

-Я не говорила тобі нічого, бо це важко… - вона взяла мене за руку, - Коли про це дізнався Ерос, він відмовився від мрії, щоб бути зі мною.

-Я б зробила так само.

-Ти наче зірка, Белло, сяєш яскраво, але твоя теплота і турбота подібні сонцю. Коли він дивиться на тебе, я бачу його очі. Це інша любов, вона чиста й невинна.

Я мовчки дивилась на неї. На сонці її шкіра здавалась зовсім білою. Можливо, це сонце вбивало її швидше власного організму. Я не питала, що в неї за хвороба, але мала певні здогадки.

Час йшов невблаганно швидко. Мені хотілось, щоб кожна хвилина перетворилась у вічність, але час плинув. Через місяць їй було важко ходили, тому, Ерос зробив пандус, й ми возили її у візку на двір. Ми втрьох проводили багато часу. Маргарет заплітала мені коси, а я розповідала їй, як пройшов мій день. 

-Сьогодні я врізала одній дівці, - я прикусила губу, коли казала це.

Маргарет нічого не говорила, я сиділа в її ногах й обережно поклала голову їй на коліна. Вона не ворушилась.

-Це було складно, я ніколи нікому не робила боляче, не змогла себе стримати просто… - Маргарет мовчала.

Ерос був десь в домі, бо Маргарет попросила в нього води. Я підіймаю голову, щоб зазирнути в її очі, але в них пустота. Погляд не має життя. З мене виривається крик, і я біжу до Ероса, падаю на сходах.

-Чорт, - я плачу.

Ерос допомагає мені піднятись.

-Твоя мати… Мені здається, вона померла.

Ми поховали Маргарет наступного дня. Ерос був блідий, червоні очі видавали, що цю ніч він не спав. Я теж не могла заснути. Мені у голову лізли всі спогади з нею, які ми зібрали за життя.

На кладовищі я торкнулась його долоні, а він взяв мене за руку й міцно стиснув. Він був готовий розірватись на частинки від болю. Сльози лились, я справді не могли себе стримати. Я була дівчинкою, яка могла дозволити собі емоційність.

Після похорон Ерос зник. Я намагалась з’ясувати, де само він зупинився, але виявилось складно, бо його батько не знав нічого. Пів року я просто намагалась не думати про нього, але сумувала за ним. Це здавалось жахливим сном.

Я закінчила школу. Батько допоміг мені з переїздом. Велике місто й можливості. Навчання в престижному вузі. Моя сусідка по кімнаті вже була тут, коли я заселилась. Роні навчалась другий рік, й вона люб’язно показала мені територію кампусу. Зелені галявини, гучні розмови, веселощі. Це буде не надто просто, але я була готова до складнощів.

-Вони, - вона показала на компанію, - тут є богами.

Височенні спортивні хлопці, гарячі й звабливі, стояли біля великого чорного джипу. Один з них був повернутий до мене спиною, й навіть через футболку я бачила рельєфні м’язи. Білявий хлопець подивився на мене й щось сказав другу, але я прямувала далі. Я не проти інтрижки, але це не мають бути хлопці, за якими бігає натовп фанаток. З моїм зором я, навіть, не розгледіла обличь.

-А там тусуються мажори, з ними також краще не мати справи. Постійні війни між отими й тими, хочеться позбутись цього, але ієрархію складала не я.

Роні підійшла до автомату, й обрала напій.Він готувався хвилину. Після чого гучно сьорбнула й продовжила теревенити.

Дні проходили швидко. За цей тиждень мені пощастило заблукати, але познайомитись з новими людьми й побувати на гучній вечірці. Все складалось саме так, як я хотіла. Інколи мені здавалось, що я бачила Ероса, але звідки б йому тут бути. Я обирала направлення згідно своїх інтересів, а вони не збігались з його. Буду журналісткою.

-Хочеш прикол? – Люсьєн присів поруч.

Ми чекали початку пари. Був час трохи потеревенити.

-Подивись туди, - він показав на хлопця.

Все, що я могла помітили, так, це дорогий одяг й стильну молодіжну зачіску.

-Добре, що мені з цього потрібно зрозуміти? Який прикол?

-Він питав про тебе.

-Нащо? – я здивовано подивилась на Люсьєна й звузила очі. – Ні, це безглуздя.

Я нервово крутила олівець в руці. Цей хлопець був симпатичним, я бачила його  в "мажорах", за ним бігали дівчата, але я не була однією з них. Більш того, він не приваблював мене. Надто самозакоханий.

Коли пара закінчилась, я намагалась вийти непомітною разом з натовпом, але мені завадило, що натовпу, в цілому-то, й не було. Людей зібралось небагато. Я попросила Люсьєна відволікти цього придурка, а сама швидко залізла на підвіконня, добре, що перший поверх. Зістрибуючи, я зачепилась спідницею за щось гостре.

-Цікаво, - голос був веселий та незнайомий мені. Хлопець простягав мені руку, щоб допомогти підійнятись на ноги, бо приземлилась я на дупу.