Глава 2

У дорого прикрашеній кімнаті, за круглим столом, сиділи дев'ятеро чоловіків, які ретельно та детально ознайомлювалися з наданими їм документами і з кожною хвилиною на їх обличчях читалося невдоволення. Судячи з усього, інформація яка там була, їх не задовольняла. Кімната наповнювалася атмосферою гніву та невдоволення. Але ця атмосфера була перервана. У кімнату увійшов чоловік, на вигляд йому було не більше тридцяти років, на ньому був медичний халат та окуляри у квадратній оправі.

Перевівши увагу на присутніх, Микола Іванович нітрішки не здивувався їхньому стану, оскільки перебував у схожому, тому ставши за кафедру він покашляв у свій кулак, щоб привернути їхню увагу та промовив до них.

- Доброго дня, шановні! Ми всі тут зібрались, щоб обговорити недавню подію, - обвівши поглядом всіх присутніх і впевнившись, що їхня увага прикута до нього він продовжив, - як вам відомо, відносно недавно, нам стало відомо місце знаходження Лісного Степана Вікторовича, - при озвучці цього імені у всіх людей які сиділи за столом ритмічно та одночасно сіпнуло око, від такої синхронності Микола здивувався, але він швидко взяв себе в руки та продовжив, - і нами було вирішено його зхопити. За для цього, ми підкупили його знайомих та однокласників, під приводом жарту над своїм бойовим товаришем.

На мить відвівши погляд від своїх начальників, він звернув увагу на одного зі своїх підлеглих. Зрозумівши натяк, молодий юнак увімкнув інтерактивну дошку, на якій миттєво з'явилася інформація про деталі місії. Цієї інформації не було у звіті, тому встановилася тиша. Давши декілька хвилин на те, щоб ознайомитися з інформацією Микола знову заговорив.

— Вважаю з прочитаного ви зрозуміли, що ми врахували всі попередні спроби, але сталося те, що ми і не чекали, - промочивши горло водою в пляшці, яка була в нього з собою, він продовжив, - зі словами "До побачення гівнюки!!!" він підірвав себе та дачну ділянку, на якій проводилась операція.

Після цих слів, на екрані з'явилося фото, яке було зроблено дроном, з висоти, і з розмірів кратера, який залишився після підриву, в усіх на обличчі, читався жах. У кімнаті затяглася гнітюча тиша, а також до них в голову закралася крамольна думка: "А що, якщо він зробив це тоді?" 

Один із головних шишок цього дурдому, на скромну думку одного Степана, підірвався з крісла, у прямому розумінні, та почав щось бубоніти по типу: " Ідеальний зразок! Ідеальний зразок!Ідеальний зразок! Як ви могли його втратити?!!!!" Він під кінець аж крикнув, налякавши Миколу, який також перебував у роздумах, і вони були не райдужними.

- Вибачте, будь ласка, але ми тут не винні. Ми просто не могли уявити цього, і... - Микола прикусив язик від досади, з усіх присутніх в цій кімнаті, він був особисто знайомий зі Степаном, і більше того поважав його, хоч із його принципами був і не згоден. Степан вважав що надздібності дані Богом, і тільки Йому вирішувати кому та що давати та для якої цілі, а  Микола вірив, що це новий ступінь еволюції людини, да і чого таїти, сам хотів собі надздібності.

- Кх кх!- Микола прокашлявся тим самим зробишви дві дії, прочистив горло та привернув увагу до себе. - Ми зібрались туд не тільки для... 

Але договорити йому не дали , за круглого столу встав чоловік п'ятидесяти років у білому костюмі. Він хоч і виглядав як старець на обличчі, але його постава була рівною, здавалось ніби він проковтнув лом.

- Ми всі, так або інакше, постраждали від його дій, тому інформація що він більше не живий, приносить деяку насолоду, хоча те, що його смерть це не наших рук діло, приводить мене в смуток і... - обвів він усіх своїм кинджально-гострим поглядом і зупинив його Миколі, тим самим змусивши його напружитися. 

Помолившись про себе, він вирішив все таки перервати це, та продовжити свою доповідь, так як часу залишилось не так і багато.

- Володимер Іванович, я розумію що ви маєте на нього і особисту образу, але я б вас попросив мене не перебивати, часу залишилось на так і багато. - Не описати скільки моральних сил Микола витратив на те, щоб його перебити і очікування того, як він відреагує. На счастя все пройшло добре, він вибачився  за це і знову почав уважно слухати.

- Як нам відомо, він не мав рідні. Вся рідня яка в нього була це: дружина яка йому зраджувала і він з нею розлучився, син який у них був і він помер на службі, невістка яка померла при пологах разом із дитиною, а його батьки померли ще коли йому не було і восьми років, братів чи сестер в нього також не було.

- Вибачте, але ви впевнені, що в нього не залишилося нікого? - З акцентом промовив чоловік, який як у школі перед цим підняв руку, та встав з місця.

- Бо Рам, я розумію ваші побоювання, ще одного такого монстра ми також би не хотіли, тому відправили групу в те селище збирати інформацію, тому не турбуйтесь. Та і як було відомо, його син не мав надздібностей, а інших дітей у нього не було, а внук чи внучка померли разом із матір'ю в утробі.

Сказане трішки заспокоїло Бо Рама, але його інтуїція підказувала, що тут не все так просто, але вирішивши більше не відволікати та не заважати, він присів на своє місце, та і група, яка була відправлена для розслідування, також його заспокоїла.

- Дурні!!! Як ви не можете зрозуміти!? Ви хоч розумієте що накоїли? Ви знищили ідеальний зразок! - До цього моменту Йонас Абіхт, був у шоці через усвідомлення, що ідеальний зразок, а також новий ступінь еволюції, був втрачений, але на словах про потомство він прийшов до тями. 

Не описати його гнів, бо всі присутні, так, або інакше, приклали руку до того, щоб у нього не було сім'ї. Він єдиний із всіх цих дурнів, на його нескромну думку, розумів необхідність наявності сім'ї.

Усвідомлення тієї проблеми, що зараз почнеться, прийшло до Миколи моментально. Тому він вирішив діяти радикально, а то і так роботи не початий край, плюс до цього потрібно роздати компенсацію родичам загиблих. Ось де вони на його голову з'явилися? Поки вони були живі, вони їм нахрін не були цікавими, а тут вони померли й все, пішло поїхало: "Ви іроди, як ви могли?!" У якомусь сенсі вони мали рацію, але послухавши їх довше Микола зрозумів, що їх цікавили лише гроші, які їм виплатили за участь у "розіграші", а також моральна та фізична компенсація.Тому терпіти цей балаган він не бажав.