Пролог

 Як так сталося?" -  це єдина думка яка вешталася в моїй голові. "Це точно була магія!" - це єдине до чого дійшов мій мозок. Бо назвати якось інакше те, що я бачив, я не можу. 
 А все почалося з того, що одного разу я з дідом дивились один фільм жахів. Ось який я дорослий і сміливий, а те що я тоді собі закрив вуха і сильно зажмурився, ще в добавок до цього сховався за диваном, це дрібниця, негідна й згадки. І після того, як я з дідом додивились цей фільм, він почав називати мене боягузом. Я в ту ж мить почав заперечувати це необґрунтоване звинувачення у свою адресу і почав приводити аргументи у свій захист, але він ніби знущався наді мною і пропускав усі мої логічні докази. У цей момент я позначив у себе в голові що пройду так зване випробування на хоробрість. Так, я пройду його негайно, кх-кх тобто через тиждень, другий, а може і третій, тоді коли в мене з'явиться вільний час, так так, обов'язково пройду.
 І ось настав день пройти це випробування, і те що цей день настав через пів року після перегляду того фільму, вказує на те як я ретельно готувався до цієї події. Все-таки мій дід не ідіот і може зрозуміти що я задумав. Так що прийшлось чекати та ще раз чекати можливості. І така можливість випала. Одного літнього дня йому зателефонували його однокласники і з нагоди дня народження одного з їхніх друзів вирішили влаштувати грандіозне свято, на яке вони збираються запросити всіх однокласників та поговорити про життя, а також згадати минуле. У деталі цього святкування я не вдавався, але вияснив що воно буде проводитись у когось на дачній ділянці. По словах діда туди добиратись добрих вісім годин. Свято почнеться десь під вечір, щоб не смажитись на сонці. Оскільки він мені довіряв і знав, що незважаючи на мій юний вік я дуже самостійний і відповідальний, залишати мене одного він не збирався, тому попросив свою знайому за мною пригледіти. Втікти від цієї няньки було ділом не складним, але й непростим. Тому після підготовки й впевнившись що вона спить, я проліз через квартирку, вона була досить широка, а я маленьким та акуратним, та і не вперше таке робив, тому в цьому досвід мав. Через те, що я вирішив гуляти до ранку, я набрав з собою невелику кількість провіанту, і з усім цим добром та поверх накинутою чорною олімпійкою, бо проживаємо ми в селищі й людей тут не так багато і майже один одного знаємо в лице, я відправився туди куди очі поведуть.  
 Блукав по окрузі години півтори, постійно натикаючись на різні групи людей, за цей час боятись темряви майже перестав, мені навіть сподобались нічні прогулянки. Поблукавши по окрузі ще з пів години я вже вирішив повернутись додому як мені на очі потрапила незвична група людей, ну незвична в тому, що всі в тій групі були одягнені в готичні середньовічні плащі бордового кольору, а один із цієї групи ніс у себе на плечі велику чорну сумку. Вони освічували собі дорогу ліхтариками та направлялися, як я пізніше вияснив, у ліс, а вияснив я це тому, що рушив за ними по п'ятах. Ох дарма я це робив, ну те що я слідував за ними. Зараз я задаюсь питанням: "Чим я думав у той момент?", ну точно не головою.  Слідував за ними я не довго, мабуть, хвилин двадцять, і після того, як вони дійшли до назначеного місця та почали чимось займатись я підібрався тихенько по ближче й почав розглядати те що вони роблять. Це я також дарма зробив. Все почалося з того що один із тієї групи почав розміщувати тарілки з горючою сумішшю яка освічувала ділянку де вони перебували на триногі підставки, а інші учасники цієї групи стояли неподалік і про щось розмовляли. Як він завершив розміщувати ті чаші, він перейшов до іншої роботи та став малювати на землі якусь фігуру червоним, чи то піском, чи ще чимось.  Ось на цьому моменті моя параноя, яка і так невтішно про мене відгукувалась після ідеї піти кудись проти ночі, побачивши це почала складати про мене такі епоси, що заслухаєшся. Після завершенні тієї пентаграми, а нічим іншим це бути не може, всі вони розмістились навколо і почали співати, а те що сталось після змусило мою щелепу опуститись до землі. Ці ці, збоченці влаштували огрію, ще й знімали все це на камеру, але здивувало мене не це, а той хто, як і я дивився на це непотребство. Посеред пентаграми стояв якийсь хлопець двадцяти років з червоною шкірою та темним волоссям одягнений в чорне пальто і з ошелешеним виглядом дивився на все це, через хвилину він прийшов до тями і бухнувшись на коліна та склавши руки в молитовному жесті подивився в небо. Мені якщо чесно стало його жаль, тому що це, мабуть, не вперше і не вдруге він на таке натикається. І в цей момент сталося дві речі: по-перше, одна дівчина також звернула увагу на те що тут з'явилось нове діюче лице і хотіла вже повідомити присутніх про це, але коли оглянула його то закричала щосили і привернула цим до себе увагу, а вони провівши аналогічні дії, також почали кричати та тікати втрачаючи не тільки капці, а й білизну і сяючи голою дупою втекли; а по-друге, чорт, ну так я його назвав для зручності, ну не знаю я ким він там був, не звертаючи уваги на крики тих збоченців, так і залишався у молитвеній позі, до того моменту доки він не зник у зеленому сяйві. 
 І ось тепер я стою і дивлюсь на ділянку де творилася невимовна розпуста, а також було проведено ритуал на заклик демона і запитую себе: "Що це в біса таке?"