Пролог

Божественна Академія. Випускні екзамени

У великому просторому світлому кабінеті стояв гуркіт голосів. Сьогодні студенти-випускники сьомого курсу Божественної Академії складали останній іспит з «Проектування світів» та отримували направлення на практику. Цього року випускалося п'ятнадцять янголів. Практику пройдуть не всі, деякі з них будуть відправлені на перекваліфікацію, а це ще мінімум три-п'ять століть. Але по суті вони самі винні – вибрали не свій профіль.

На останній парті сиділа висока дівчина із золотистим, довжиною до поясу, волоссям у білій, розшитій золотом, туніці та джинсових бриджах. Її голову прикрашав срібний обруч із зірочками. Вже хвилин двадцять її погляд був спрямований у вікно. Там, на вулиці, вирувало життя. Всі метушилися, чимось займалися, а вона була змушена сидіти в задусі та складати іспит. Нехай і останній. Сім століть у цій будівлі пролетіли непомітно. Веселе безтурботне студентське життя сповнене досягнень та розчарувань, нових знань та вмінь, а також усіляких пригод закінчувалося. Далі – невідомість. Студентів факультету «Дизайн та оформлення світу» зазвичай відправляли до найнудніших та похмурих світів, щоб принести в них різноманітність та подарувати населенню радість. Це було якраз під стать Ангеліни. Вона завжди відрізнялася тим, що хотіла прикрасити все, що погано лежить, розкрасити кольоровими фарбами все Царство Небесне.

Зараз вона захистить свій проект, на розробку якого пішло ціле століття і, нарешті, буде вільною від навчання. Набридло до смерті, хоча вона ангелам й не загрожувала.

- Ангеліна, - звернувся до неї викладач, високий худорлявий чоловік у білій мантії та з сивий бородою, - ваша черга продемонструвати нам ваш проект світу.

Дівчина схаменулась, взяла зі столу флеш-карту й впевненим кроком підійшла до дошки. Вставила флешку в роз'єм, провела пальцями, екран засвітився, і з'явилася перша картинка.

Це була карта місцевості, вірніше цілого світу в мініатюрі, поділена на сім материків, розділених між собою океанами та морями. На материках були нанесені гори, ліси та пустелі, а також види живих істот, які населятимуть їх.

- Цікаво, - зауважив професор Яків Мирський. – Продовжуйте. Покажіть нам усі землі крупним планом і розкажіть, хто житиме на них.

Дівчина знову провела пальцями по екрану та наблизила зображення.

Два східні материки, між собою були розділені протокою, а від інших відокремлені океаном. Значна частина Північного материка була переважно гірською місцевістю. І була позначена як територія Світлих ельфів.

Південний материк був рівниною з безліччю річок та лісів. Тут позначилися володіння Темних ельфів.

Дівчина знову провела пальцями по екрану, і перед здивованою аудиторією, що складалася зі студентів-випускників та п'ятьох викладачів, постало одразу три невеликі за розмірами материки, між якими розташувалися моря.

Перший, самий верхній, або інакше кажучи – Північний, був безлюдною землею з безлічі печер. Виглядав він трохи похмуро. Ні лісів, ні полів, ні річок.

- Тут житимуть вампіри, – впевнено промовила дівчина, а аудиторія дружно ахнула. Не звернувши уваги на вигуки, Ангеліна продовжила і спустилася до центральних земель, покритих лісом.

- А це територія перевертнів. Їхні володіння недалеко від вампірів, а значить, вони будуть під їх постійним контролем. А на Південному центральному материку поселимо людей – магів, відьом, медіумів та просте населення без здібностей.

– Що? – знову промчав по залі дружний вигук.

Дівчина обернулася та продовжила доповідь.

- Моя ідея світу полягає в тому, щоб на одній планеті зосередити кілька рас, які зазвичай не вживаються разом. Я хочу, щоб, нарешті, стало зрозуміло і нам, і їм, що можливе життя у дружбі та злагоді…

- Ти хоч розумієш, на що штовхаєш можливе населення цієї моделі світу? – запитала гаряча брюнетка, викладач Історії світобудови, Інга Житейська.

- Цілком, професоре, - відповіла випускниця. – Як я вже й сказала, цей світ має стати першим прикладом в Історії Всесвіту, коли такі різні раси будуть шукати порозуміння між собою, а не вести постійні війни за лідерство. - Дівчина знову повернулася до екрану. Змістивши зображення до західних земель. Це були два невеликі материки, швидше за острови, оскільки вони сильно поступалися за розмірами решти територій.

- А на цих двох островах я хочу бачити володіння драконів, - вона вказала на більший за розмірами острів, де були високі гори з печерами, вкриті лісом, - і гномів, - Ангеліна вказала на нижній, найменший клаптик суші на карті. Тут було роздолля – гори, долини з річками та ліси. Просто гномій рай – вони любителі якраз такої місцевості.

Крім того, я хочу, щоб у цьому світі була одна міжнародна мова та м'який клімат: з не дуже спекотним літом, прохолодою восени, сніговою, але не надто морозною зимою та теплою весною.

- Яка смілива ідея, - знову вступив у діалог Яків Мирський. – Що ж, за модель вашого світу я ставлю вам «Відмінно». Це смілива витівка. А що стосується вашої практики, то, мабуть, ми створимо цю модель і відправимо вас туди як Покровительку, з можливим зростанням до статусу повноправної Богині.

Дівчина здивовано розплющила очі та обвела поглядом професорський склад. Заперечень на слів Якова не було, всі дружно ткнулися в папери та почали щось писати.