Крок 7. Пережити особисту трагедію.

    Минуло кілька днів. Я була щаслива. Нік щодня приїжджав на роботу і забирав мене. Намагався ввечері, коли закінчу. Ми їздили з ним у ресторан, в якому був випуск Віті, вечеряли, а потім катались та говорили. Нік виявився айтішніком в мережі продуктових супермаркетів. Зараз він у відпустці. Нещодавно, помер його дідусь, що багато років жив біля них з батьками у Києві. Тут же лишилась його стара хата. Нік за заповітом її спадкоємець. Приїхав поглянути чи ще не розвалилася за стільки років. Ніхто до неї не навідувався років з шістдесят. Діда його звали Степан. Він поїхав колись на заробітки до Києва і сюди більше не повернувся. Там зустрів бабусю Ніка і залишився жити. Бабуся померла раніше. Дідусь також залишив йому у спадок свою трикімнатну квартиру в столиці. Зараз Нік робить там ремонт. Щодо хати, то звичайно, від неї за стільки років залишились самі руїни. Нік не засмутився. Сказав, що земля теж в нагоді колись стане. Раптом, він в село надумає переїхати жити, зможе хату на цьому місці побудувати. Тим паче, що тепер у нього є стимул. Це такий прозорий натяк на мене! Зараз він жив в готелі цього  ресторану. Неодноразово він запрошував до себе у гості в номер, але я завжди відмовлялась. Не хочу поспішати. Хоча протистояти йому важко. З кожним днем, я відчувала, що закохуюсь все більше, ніби тону в його прозорих очах. Бабуся бачила це і лише посміхалась. Я розповіла їй історію Ніка і вона підтвердила, що дійсно був на тій вулиці, колись такий Степан. Батьків у нього не було – померли, братів чи сестер теж. Він дійсно кудись поїхав та більше не повернувся. Всі думали, що десь пропав. А виявляється, що ні - і життя влаштував, і сина з внуком прижив. Бабуся раділа за мене, казала, що я виглядаю щасливою. Я дуже хотіла їх познайомити між собою та все якось не виходило. Повертались ми пізно, він не хотів турбувати стару жінку вночі. Хоча, бабуся ніколи не спала і завжди мене чекала, але я була з ним згодна. Познайомлю їх якось на вихідних. Десь, іноді собі думала, як буду жити, коли він влаштує тут свої справи та поїде, коли закінчиться його відпустка. Як ми зустрічатимемось? Одного разу запитала. Він лише посміхнувся і сказав, щоб не турбувалась. Це ж лише три роки мені тут потрібно відпрацювати. Ми зараз будем їздити в гості одне до одного, а потім я повернусь до Києва. Подумала, що він правий. Багато пар живуть на два міста і нічого! Головне любити і довіряти одне-одному, тоді все вийде.

- Ти не боїшся, що я відьма і тебе причарувала? – Запитала його одного разу ввечері, коли ми сиділи в обійнявшись на березі річки. Тут було тихо, вечірня прохолода приємно огортала, а земля гріла, після розпеченого дня. Навкруг - ні душі.

- Ні, не боюся! Я не вірю у всю цю маячню!

- Це добре. – Посміхнулась я. Нехай краще не вірить. Так, простіше буде і йому, і мені. Правда прийдеться приховувати свою сутність, але що поробиш. Не скажу ж йому, що він помиляється і мене дійсно варто було б остерігатись.

   Вітю за ці всі дні, я не бачила. Він більше не приїжджав. Образився. Кілька раз йому телефонувала, але він вперто не брав трубки. Написала коротку смс-ку: «Пробач!». Отримала коротку відповідь: «Бажаю щастя». Так дивно. Я нічого поганого по відношенню до нього не зробила, а відчуваю себе винною. Нічого йому не обіцяла і одразу попередила, що ми лише друзі. Та переймалась цим я недовго. Нік швидко мене настроював на хороший лад.

   Настав довгоочікуваний вихідний. Сьогодні Нік обіцяв зайти до нас з бабусею в гості. Ми готувались. Накрили стіл з салатами, бутербродами та гарячими стравами. Бабуся з погребу дістала вишньому наливку. Сказала, що це особлива наливка – хто її вип'є, то одразу про наміри свої розкаже. От і перевіримо! Я була проти експериментів, але ж бабусю не перепреш. А з іншого боку, тут немає нічого поганого. Я була впевнена в хлопцеві. Залишилось тільки бабусю переконати в порядності його намірів. Вже було за полудень, коли ми почули знайоме гуркотіння мотоциклу під парканом. Я вистрибнула першою і стрімголов побігла до коханого. Він привіз два великих букети троянд – один червоний для мене, а для бабусі - білий. Зарилась носом у сій.

- Ти ще не дарував мені квіти! Дякую! – Захоплено розглядала букет.

- Не було офіційного нагоди! – Він спішився з мотоцикла і обійняв мене, поцілувавши в губи. Потім відкрив багажник та дістав торт. В одну руку взяв букет, а в іншу торт. – Все, мабуть, я готовий! Веди на оглядини!

- Боїшся? – Жартома запитала його.

- Трохи! – Жартома відповів він. В очах не було і натяку на страх. Він взагалі, здавався мені якимсь безстрашним. Навіть не знаю, що могло б його налякати, хіба, що потойбіччя.

   Ми пішли у двір. Бабуся стояла на порозі і посміхалась. Раптом вона схопилась за серце і впала на землю. Нік швидко підбіг та встиг підхопити її на руки. Я кинула букет на землю і кинулась до бабусі. Нік сидів на землі і притримував плечі з головою на своїх колінах.

- Швидше Лесю, зроби щось, їй погано! – Скомандував він.

- Бабусю, що? Де болить? – Я розгубилась і не могла прийти до тями.

   Вона хапало ротом повітря, показувала на серце, з очей лилися сльози. Я підійнялась і кинулась до хати за своєю медичною сумкою. Доки вибігла, вона вже перестала дихати. Нік обережно поклав її на землю. Я кинулась робити їй штучне дихання. Він став набирати швидку допомогу. Доки їхала швидка я робила штучне дихання і прямий масаж серця. Нік тримав її голову… Все було марно. Швидка приїхала за п'ятнадцять хвилин і констатувала смерть.

   Вони забрали її до моргу… Я сиділа по серед подвір'я і плакала. Нік обіймав мене стоячи на колінах ітазаспокоював. Два букети троянд і торт валялись поруч. Тепер вони стали не вітальними, а поховальними. Він підійняв мене на руки і заніс до хати. Обережно поклав на ліжко. Сил плакати більше не було. Я поглянула на накритий стіл. Ось так, ще пів години тому ми накривали його, чекали Ніка. А тепер її більше немає. Що трапилось? На інфаркт не було схоже! Мабуть, відірвався тромб. Розтин покаже чи праві мої висновки. Я нічим не змогла їй допомогти. Тут ніхто, нічим допомогти б не зміг. Так трапляється. Я встала з ліжка, сіла за стіл і налила собі наливки. Випила одним махом. Нік підійшов та сів навпроти. Він уважно на мене поглянув.