Крок 6. Закохатись в незнайомця.

    Вітер шалено віяв в обличчя, але у шоломі, цього не відчувалось. Я заховалась за широку спину незнайомця. Так хороше було притискатись до його гарячої спини, відчуваючи захист. Відчуття швидкості і польоту захоплювало. Ми виїхали на асфальтовану трасу. Юнак додав швидкості. Він  однією рукою став тримати кермо, а іншою огорнув мене ззаду за талію, притримуючи.

- Відпускай руки! – Прокричав, трохи повернувши голову в бік. – Не бійся, я тримаю!

   Я довірилась і розкинула руки всторони, відкинувшись трохи назад. Відчуття польоту захопило мене. Я летіла! Спочатку, серце ледь не вискакувало з грудей від захлинаючого адреналіну. Згодом, швидко звикла до цього відчуття з присмаком небезпеки.

- Я вільна! – Кричала я. – Вільна!

  Він почав по-троху стишувати хід і повернув з дороги в ліс. Я обійняла його знову за талію, пригорнулась. Чи то ще адреналін не відпустив, чи алкоголь не вивітрився, але страшно не було зовсім. Чомусь мені хотілось вірити йому. Ми проїхали лісовою стежкою і почали підійматись вгору. Плавний підйом дав можливість заїхати на самісіньку вершину гори. Там була галявина, оточена верхівками дерев. Вони зовсім не закривали горизонт і було видно, як сонце поступово сідає, заливаючись в палаючому зареві. Ми зупинились в центрі галявини. Юнак допоміг злізти з мотоцикла і зняти шолом. Потім, знову відкрив багажник і дістав теплий плед.

- Замерзла в ноги?

- Трошки. - Зізналась я. Насправді лише зараз відчула, що вони холодні.

  Він швидко усю мене загорнув. Тепер я була у двох його речах -  в куртці і пледі, що пах свіжоскошеною травою. Юнак став позаду, спершись на байк та притиснув до себе, огорнувши в обійми. Він був вищий мене, тому я з легкістю відкинула свою голову йому на груди. Ми дивились, як сідає сонце. Воно поступово закочувалось за горизонт, маячачи відблисками останнього проміння. Червоне небо поєднувалось з синьою блакиттю.

- Зарево, як твоє волосся.- На вушко прошепотів він.

- А небо, як твої очі. – Мимоволі відповіла я.

    Він обережно поцілував мене в шию, вдихнувши мій запах. Цей поцілунок змусив мене прикрити очі і прихилити голову на бік, оголюючи шию ще більше. Він продовжив вкривати поцілунками не лише її, а і відкриту ключицю, потім стягнув зубами сукню з плеча і злегка провів язиком від нього до точки за вухом.

- Така солодка, - хрипло прошепотів, - так пахнеш квітами і травами, як справжня відьма.

     На мить мені здалося, що я почула ці слова лише в своїй уяві, але потім різко прийшла до тями, коли зрозуміла, що він дійсно їх сказав. Я напружилась. Холодок пробіг по моїм плечам. Юнак відчув переміну в настрої і зупинився.

- Що трапилось? – Запитав схвильовано.

- Мені почулось, що ти назвав мене відьмою. – Я повернулась до нього обличчям. Він трохи послабив обійми, щоб я могла розвернутись, потім знову притиснув мене до себе. Мої руки були закутані пледом і я, таким чином, опинилась в пастці його обійм. Все що змогла зробити – це лише поглянути в затуманені пристрастю очі. Вони і далі світились, але тепер зайшлися темною поволокою. Цікаві очі. В житті таких не бачила. Юнак поглянув уважно на моє обличчя і розтягнувся в посмішці.

- Так, назвав. Тебе всі так в селі називають.  

- Ти мене знаєш? – Трохи здивувалась я.

- Звичайно. Тебе тут всі знають, завдяки твоїй бабусі.

- Ти місцевий?

- Ні, місцевим був мій дід, а я лише приїхав кілька днів тому, спадщину оформляти. Проте, ти особистість відома. Сусіди розповіли. Я одразу тебе впізнав. Такого вогняного кольору волосся і смарагдових очей, нівкого тут немає. 

- А звідки ти? – Не вгамовувалась я.

- З Києва.

- Класно! Я теж!

- Я знаю. – Впевнено сказав він.

- Ти забагато про мене знаєш, а я про тебе нічого!

- Страшно? – Хлопець іронічно підійняв брову.

- Ні. - Це було правдою. Чомусь була певна, що нічого поганого він мені не заподіє.

- От і добре!

   Він схилився та поцілував мене. М'які, ніжні губи запалили в мені шалену пристрасть. Так, мене не цілував ніхто, навіть Діма. Ті підліткові перші поцілунки і три років поцілунків з колишнім хлопцем - випарувались з пам'яті, як роса на сонці. Я здалась на милість почуттям, що вибухнули яскравим феєрверком у моїй голові. Солодкі вуста захопили в полон. Цілунок був ніжним, власним і пристрасним водночас. Я б хотіла розтанути у ньому вся. Його руки пройшлися по спині і волоссю. Вивільнила свої руки з пледу і обійняла за шию. Однією рукою занурилась у його шовковисте волосся, а іншою провела по міцним плечам. Так хотілось торкнутись його грудей. Пройшлась рукою по них і прослизнула під футболку. Сталеві кубики пресу і бархатиста шкіра звели мене з розуму остаточно. Десь на останніх відголосках свідомості зрозуміла, що ще трошки і я віддамся хлопцеві, імені якого навіть не знаю. Стоп! Це вже занадто!  

- Що? – Зупинився він на хвильку, знову вловивши мій настрій.

- Щойно подумала, що навіть імені твого не знаю.

- Якщо ти ще думаєш, отож, я не достатньо добре тебе цілував. – Пожартував він. Я розсміялась.