-2-

― І що я ще казала? ― запитала, не пізнаючи свій голос, ― І що з моїм голосом?

― Це ви з мамою вчора на весь ресторан співали "Королева ночі" та "Маруся раз, два, три..." ― сказав Ярослав. ― Нас з ресторану попросили, ― добив мене остаточно.

― А що ще було? ― приречено запитала я.

― Ти розповідала, який у тебе начальник недуйдавий, а мама бідкалася, що не може у сільській бібліотеці знайти необхідні їй партитури.

― Господи, сподіваюсь, що з моєї роботи там нікого не було. Твої батьки, напевно, думають, що я п'яничка. Я ж ніколи не п’ю!

― Ну, не зовсім. Тепер моя мама називає тебе виключно "донечка", а тебе попросила називати їх "мамою", ― усміхнувся Ярослав. ― Це, щоб ти в курсі справ була. Ви вчора одна одній у любові клялися, ― забив у гріб мого сорому останній цвях Ярослав.

― До речі, а де твої батьки? ― запитала я пошепки. ― Вони ж у нас мали ночувати. Чи мамі стало погано? ― сказала я, сама дивуючись слову "мамі" зі своїх вуст.

― Та ні, все добре. Мама вчора була така щаслива, що подарувала тобі свої сережки, у яких ти зараз.

Я швидко доторкнулася до своїх вух ― дійсно, не мої сережки. Я торпедою побігла до дзеркала. Не мої сережки. Гарні, золоті з великою вишуканою перлиною. І як я їх раніше не помітила? Хоча, я ледь себе упізнала, не то, що на сережки увагу звернула.

А у голову постукала думка:

Це вчора у людини було Перлове весілля, а вона мені такі дорогі сережки подарувала.

Побігла знову до кухні, похмілля потихеньку відступало, звільняючи місце сорому, страху і паніці.

― І я прийняла її подарунок? ― приречено поставила риторичне питання.

― Так, але натомість, приїхавши додому, ти подарувала їй сертифікат Victoria's Secret, що я тобі на день народження презентував, а ти не встигла використати.

У голові хаотично стрибали думки. Похвалила себе, що не лишилася у боргу і зробила подарунок у відповідь, хоч і не такий коштовний, але дала собі ляпаса, що подарувала жінка елегантного віку сертифікат, де було написано: "На придбання еротичної білизни".

Це вона ще подумає, що я не тільки алконавтка, але ще й розпусниця, що начиталася Камасутри.

Неочікувано пролунав дзвінок домофону. Ярослав пішов відчиняти двері, а я не знала, як зібрати себе до купи.

У вітальні почулися голоси, а я вже підбирала слова для вибачень.

До кухні першою увійшло Віра Іванівна.