Розділ 19

З такими думками я бігла до мого улюбленого місця в парку. В дальньому його кінці стояла лавка, відділена від всього парку деревами. Там можна було завжди спокійно посидіти та подумати про все, що турбувало та й люди туди не ходили. Але сьогодні, коли я підходила туди, то почула чийсь плач. Мені звісно в цей момент було дуже сумно, але вирішила допомогти тій людині, полегшити її біль. І уявіть моє здивування, коли я усвідомила, що то Кейт.

– Привіт. Що сталося? Ти переживаєш через результати екзаменів?- запитала я.

– Прив-віт,– схлипнула вона.– Так. Через якесь непорозуміння один з моїх екзаменів оцінили в нуль балів. Тепер я не зможу нікуди поступити.

Я одразу ж почала дуже сильно хвилюватися за подругу, але раптом згадала одну важливу річ.

– Кейт. Послухай,- проказала я.– В мене для тебе є один невеличкий сюрпризик, який точно підніме тобі настрій. Я хотіла розповісти тобі про це на твій день народження, але бачу, що краще зробити це зараз. Тільки не ображайся, але один з твоїх детективів, який ти написала через місяць, після того як приїхала сюди, я подала на конкурс від твого імені. Я розуміла, що ти, мабуть, злякаєшся і не зробиш цього. Так от. Твоя книга дуже сподобалася організаторам конкурсу і декілька днів назад вони оголосили її найкращим детективом для підлітків та ти стала переможцем. Вітаю, до речі. Одним з призів є контракт з видавництвом, який ви повинні будете укласти через місяць, звісно якщо ти захочеш. А іншим – безкоштовне навчання в тому ж університеті, що і я, тільки на літературному факультеті. І для вступу туди потрібне лише один з екзамені, а його ти здала на 81 бал. Тож вітаю тебе ще раз. Тепер тобі не потрібно перейматися за навчання.

– Софіє,– радісно вигукнула Кейт, уже усміхаючись та обійняла мене так, що ледве не задушила.– Дякую, дякую, дякую і ще раз дякую. Ти просто неймовірна подруга. Скажи мені, що я можу зробити для тебе? Я навіть на край світу зараз ладна податися. Ти врятувала моє майбутнє.

– Та ну. Не говори так. В будь-якому разі ти й так могла стати відомою письменницею, адже твої книги і справді чудові. А попрошу я тільки одне, пробач мені.

– Та про що мова? Я вже давно тобі пробачила. Та й не ображалася сильно. Я тебе розумію, твою поведінку і навіть заради тебе згодна терпіти Габріеллу.

– Уже немає кого,– сумно зітхнула я. На очі знову навернулися сльози.– Вона просто вдавала, що дружить зі мною та підставила мене, щоб посварити з вами і зіпсувати всі мої плани так, щоб я не захотіла прийти на випускний бал і не стала «королевою» школи. І їй це вдалося. Адже без сукні я туди точно не піду.

– Я так і знала, що вона хоче вчинити щось погане,– почала Кейт, але коли побачила мій зажурений погляд, то також змогла неймовірно здивувати.– А в мене для тебе є чарівна бежева сукня.

Після цього, вона пояснила мені, що купила дві сукні для балу, щоб була одна на всяк випадок. Але їй дуже сподобалася червона. І коли Кейт вже хотіла повернути сьогодні бежеву до магазину, прийшли результати екзаменів. Отже, саме завдяки цьому тепер у мене є неймовірно красива сукня. І оскільки після моїх тренувань, я значно схудла, ми маємо однакові фігури та коли я приміряла сукню, то вона підійшла мені просто ідеально. А туфлі та аксесуари, які я купила ще з Габріеллою, пасували до нової сукні.

Залишилося лише помиритися з Леслі і тоді абсолютно все налагодиться. Тож ми з Кейт пішли до її дому. Як з'ясувалося, вона отримала максимальні бали з трьох предметів і була така щаслива, що пробачила мені ще тоді, коли я не встигла нічого сказати. Отже, тепер ми знову три найкращі подруги і після завтра буде той день, якого чекають з нетерпінням всі школярі - день, коли буде випускний бал. На ньому присутні повинні будуть обрати "королеву" школи. Зазвичай у всіх школах обирають "короля" також, але там, де ми навчаємося вирішили залишити лише "королеву", бо, погодьтеся, краще обирати в якої дівчини найкрасивіша сукня, а не в якого хлопця кращий костюм. Як-не-як, а сукні бувають різні, чого не можу сказати про костюми. Як на мене вони абсолютно всі виглядають однаково.