Розділ 18

Ми склали всі екзамени та з нетерпінням чекали результатів. Через два дні після того, як вони прийдуть, мав настати випускний бал. І ось нарешті це сталося. На жаль, мої результати були не надто втішними, у зв’язку з тим, що почала вчитися лише цього року, тож середній бал виходив 71. Навіть не знаю чому, але це мене неймовірно розчарувало, хоча я й знала, що гарантовано потраплю до омріяного навчального закладу. Тому вирішила піти до Брі, щоб трішки заспокоїтися, запитати, які в неї результати і можливо втішити її. Але уявіть моє здивування, коли двері мені відкрила Ешлі, а за її спиною я побачила Брі і Моніку.

– Ви що….. помирилися?– ледве змогла запитати я.

– Та, власне, ми й не сварилися. Правда, Брі?– відповіла мені Ешлі.

– Звісно.

– Але ви ж не спілкувалися і ми стали гарними подругами,– ще більш невпевнено проказала я.

– То все було гра,– сказала Брі і з усмішкою продовжила.– Ти що серйозно думала, що після тієї промови я стану твоєю подругою? Ти ж тоді зіпсувала мою репутацію. Єдиним виходом була дружба з тобою і водночас це було геніальною ідеєю, як посварити тебе з найдорожчим, що в тебе є в цій школі, тим, що дало тобі натхнення та підтримку в плані стати популярною – подругами. А зараз, коли від тебе відвернулися і вони, і я, побачимо, хто буде «королевою» школи. До того ж хтось віддав твою випускну сукню, як подарунок для однієї сирітки з притулку.

Після її слів, на очі навернулися, а Брі, дочекавшись потрібної реакції, захлопнула двері прямо перед моїм носом. Я звісно підозрювала, що тут щось не чисто, проте такого і не уявляла. Як я могла віддалитися від вірних подруг, хоча і прекрасно знала, що Габріеллі не можна вірити. А та інформація, що у мене тепер немає сукні, ще більше вивела мене з себе. Адже на неї я витратила всі свої заощадження. І що мені тепер було робити? Єдиний варіант – не йти на випускний бал, проте так хотілося хоча б цього року помститися Габріеллі за все, що вона поганого зробила мені.