Розділ 15

Коли першого січня я прокинулася, то ледве встала з ліжка, після вчорашньої вечірки, а потім ще й святкування Нового Року з родиною. В голові трішки паморочилося та я дуже любила подарунки, тож все одно якось таки дійшла до ялинки, яка стояла у вітальні. Там на мене чекало багато приємних здивувань, серед яких новий телефон з гарною камерою, про який я так довго мріяла та не тільки він. Тут також були подарунки від тітоньки, братика з сестричкою та ще якісь дивні пакунки, обгортка яких не була не схожа на ті, до яких я звикла протягом стількох років. А в цьому я прекрасно розбираюся, адже моїм улюбленим заняттям є їх розгортання.

 Я з подивом подивилася на підозрілі пакунки та кивнула на них батькам. Ті лише перезирнулися, типу, самі не знаємо, що це, відкрий і побачиш. Мені не потрібно було казати двічі та вже за лічені секунди переді мною красувалося декілька красивих суконь, а в одній з коробок лежала записка. Ось, що в ній було написано:

«Вітаю з Новим Роком. Я дуже рада, що ми нарешті потоваришували та припинили цю безглузду ворожнечу. Сама не знаю, що на мене найшло. Пробач і прийми ці подарунки, як знак мого щирого жесту про припинення ворожнечі. Ще раз вітаю з новим роком. Габріелла.

P.s. Оскільки тепер ми друзі, можеш називати мене просто Брі»

Я, як в принципі й завжди, дуже зраділа подарункам та мені стало соромно за те, що нічого не подарувала Брі (саме так я її тепер буду називати). Проте також  не покидало відчуття, що вона щось задумала, а що, ніяк не могла зрозуміти. Тому почуттям провини я мучилася не надто довго. А ще коли Брі написала мені в соц мережі, де вона на мене нещодавно підписалася, про те, щоб піти сьогодні в кіно, я не тільки погодилася, а й придумала, що подарувати новій подрузі. Хоча й не знаю, чи це вона просто прикидається. Мені просто було приємно не почуватися нікому не потрібною та не відчувати страху на кожному кроці. Ну і звісно не озиратися по боках, йдучи вулицями.

О четвертій ми з Брі зустрілися біля торгового центру та коли я також дала їй свій подарунок, пішли всередину. Там було все дуже красиво прикрашено, на честь Нового Року і на хвилинку я просто затрималася поспостерігати цю красу. Брі також зупинилася. І от тут я побачила те, чого точно від неї не очікувала. З сумочки вона витягла фотоапарат та просто почала фотографувати перехожих, а потім запропонувала сфотографувати мене. Я з радістю погодилася.

Після цього ми нарешті зайшли у величезну залу та зайняли свої місця. А після короткої перерви, комедія почалася. Так, як тоді, я не реготала ніколи. Не знаю чи це було через те, що я ще трохи нервувала в товаристві Брі, чекаючи якогось підступу, чи ще чомусь. Сама не розумію. Але день пройшов справді чудово. І коли ми попрощалися все знову почалося, проте не зовсім те, про що ви подумали.