Розділ 13

Коли після конкурсу, я прийшла наступного разу до школи, то неймовірно зраділа, бо з’явилися перші фанати моєї творчості. А Габріелла мені навіть якось загадково посміхнулася. Мені це геть не сподобалося. Я дуже любила читати книги та сьогоднішня поведінка всіх навколо нагадала мені типове затишшя перед бурею, після якого перший же удар збиває з ніг головних героїв. Проте я не дам себе підставити або образити. Мені за такий короткий час вдалося змінити не тільки свою зовнішність, а й ставлення до мене інших людей, знайти вірних друзів та нарешті налагодити стосунки в сім’ї і я боротимуся за це до кінця.

Перший семестр одинадцятого класу завершився і вчителі вже оголосили всі оцінки. Виявилося, що завдяки допомозі Кейт та Леслі, мені вдалося значно підняти свій середній бал. Тепер він становив аж 11, у що не вірилося навіть мені. Хоча я й стовідсотково вступлю до найкращого університету, все одно продовжувала старанно вчитися, адже знання ніколи не завадять.

Наступного вечора в Габріелли мала бути вечірка в честь Нового Року для старшокласників і всі мали прийти в костюмах. Спершу я не хотіла приходити. Але коли Габріелла вже вкотре підійшла до нас та запропонувала прийти, то дівчата все-таки переконали мене повеселитися востаннє. Адже це наш останній рік у школі. А ще лише Леслі раніше ходила на вечірки та й то дуже рідко. Тож дівчата дуже хотіли повеселитися. А оскільки вхід можливий лише в костюмах, то ми вирушили по магазинах.

По дорозі ми довго сперечалися, як вдягнутися. Кейт хотіла вдягнутися, як в улюбленому серіалі, Леслі видивилася якісь образи в фільмах, а мені просто нічого не приходило на думку. Не знаю, як врешті-решт за це зайшла мова, але ми всі майже одночасно сказали, що ще малими зазвичай перед Новим Роком вдягалися сніжинками. І оскільки лише на цьому зійшлися наші погляди, то ми й вирушили до торгового центру за білими сукнями та спеціальними красивими обручами, з яких буде зрозуміло, хто ми, кого хочемо зобразити.

Після не надто тривалих пошуків, ми таки знайшли ідеальні сукні, які були дуже схожими та доповнювали одна одну. Через орнамент, зображений на них, мені навіть здалося, що вони були створені саме для образу сніжинок. А наступного вечора, одягнувши сукні та зробивши зачіски, ми вирушили на вечірку-маскарад, не забувши прихопити ще й чарівні білосніжні маски, прикрашені блискітками та пір’їнками по краях. У будинку Габріелли вже було дуже багато людей, хоча ми й прийшли на десять хвилин раніше, а сама господиня ще не з’являлася. Ми почалися веселитися і не помітили, як промайнула перша, а потім друга година. Було неймовірно весело, особливо, коли біля тебе знаходяться вірні друзі.