Глава 7. Новорічна несподіванка

Глава 7. Новорічна несподіванка

Гучний стукіт розійшовся нашим будинком, наче продовження биття годинника. Я підскочила на місці від несподіванки, але й молилася, щоб це був він… Ростислав. Але ж ні… такого бути не може. Хіба я маленька дівчинка, що вірить у новорічні дива? Ні, я давно доросла жінка і розумію, що дива існують для маленьких дітей, аби не втратити в них дух святості та цікавості.

Всі з присутніх у вітальні за столом продовжували сидіти на своїх місцях. І я в тому числі. Я не знала напевно, хто прийшов, нехай і сподівалася лише на одну людину.

– Здається, дітлахи прийшли, щоб привітати з Новим роком та отримати цукерок, – припустив тато й по-теплому всміхнувся.

Ну, звісно, дітлахи… Це ж не може бути Ростислав. В нього справи, як він сказав у записці. Та й більш ймовірно, що зустрічає Новий рік у своїй компанії, з друзями.

– Доню, а може, це до тебе? – запитала мама, а я від здивування підняла голову.

В цей час звук стуку в двері знову повторився. І, як би це дивно не звучало, я знову підскочила на стільці. Таке відчуття, ніби на голках сиджу.

– Піди, відчини двері, – підштовхнула мене мама до дій. – Хто б там на був, він не повинен мерзнути.

Я мовчки без заперечень встала та пішла до дверей. Більше за все мені хотілося знати, хто стоїть на порозі. Коли натискала на ручку, закрила очі. Уявляла, що як тільки їх відчиню, побачу маленьких діток, що хочуть цукерок, кумів батьків, які прийшли разом відсвяткувати Новий рік, але тільки не… Ростислава.

– Привіт, – почувся голос хлопця, наче грім серед ясного неба. 

Я, не вірячи своїм очам, вкотре обдивилася спочатку Його, а потім і по сторонам. Можливо, десь діти побігли від нашого будинку, або ж куми пішли, не дочекавшись господарів. 

– З Новим роком, Юліанно, – провернув до себе ніжний і веселий голос Ростислава.

Хлопець протягнув мені невеличку коробочку з бантиком, а я ще досі й слова не вимовила. Оторопіла. Я, дійсно, не сподівалася його тут побачити, хоча воліла цього серцем і душею. 

– Привіт, – нарешті до мене повернувся дар мови. – І тебе з Новим роком, – неквапливо взяла подарунок з руки молодого чоловіка. – Я не сподівалася тут тебе побачити.

– Так, я розумію. Ти вже вибач, що я ось так з'явився… Мене терміново викликали по роботі, а потім, вже в дорозі, я збагнув, що не маю твого номеру телефону. Але це пішло навіть на користь, бо привело мене до тебе. 

Відчуваю свої червоні щоки під час щирого зізнання хлопця. Невже я теж йому сподобалася настільки, що він аж приїхав у наше місто знову?

На підтвердження моїх думок Ростислав подолав відстань між нами і нахилився до мене в спробі поцілунку. Холодні губи чоловіка в поєднанні з моїми гарячими дали приємні відчуття поєднання літа із зимою. Це ніби як сніг падає тобі на обличчя, а ти спеціально його підставляєш, радіючи порі року. Так і я раділа появі Ростислава, хоч поцілунок був легким, невагомим і тривав недовго.

– Вибач… я не повинен був… але хотів цього ще з початку нашої зустрічі, – зізнався хлопець, а я всміхнулася, радіючи його словам.

– Все добре, – мовила у відповідь. – Я теж цього хотіла.

Після поцілунку хлопець міцно мене обійняв, наче тримав у своїх руках дорогоцінний скарб, який дуже боявся втратити. Я піддалася почуттям та обійняла чоловіка навзаєм. Мої пальці схрестилися навколо його шиї, а його – навколо моєї талії. Так, він був холодним знадвору і його руки були льодяними, але нам не давали замерзнути наші гарячі почуття одне до одного. 

Потім хлопець відсторонився від мене та подивився в мої очі. Ніжно всміхнувся, ніби бажав мене бачити щодня, і та розлука у кілька днів лише підсилила наші почуття та бажання.

– Дякую долі, що зустрів тебе.

– Дякую долі, що зустріла тебе. 

Ростислав провів холодною рукою по моїй шоці, даруючи ніжні дотики. Він всміхався та радів зустрічі зі мною. Я теж. Але ще більше я була несказанно рада тому, що здійснилося моє заповітне бажання. Правду кажуть, що якщо сильно чогось хотіти і загадати це бажання в Новий рік, воно обов'язково здійсниться. І як після цього не вірити в дива навіть такій дорослій дівчинці, як я?

***