Хто ж міг подумати, що все це матиме продовження…
Минуло років двадцять.
Ми сидимо за столом — родина, розмови, спогади. Поруч — уже доросла Алла, менеджер банку.
І я безуспішно намагаюся переконати її, що дванадцятирічного хлопця під час посадки навіть близько не могли допустити до керування літаком.
Але аргумент у неї — залізний:
— А чому ж тоді так жорстко сіли?
І ще один цікавий штрих.
Служба перевезень поставилися до нас настільки поблажливо, що… забули відірвати посадкові талони. І я зміг здати квитки.
Так, із втратою 20% — бо вже після рейсу. Але все ж.
Виходить, ми повернулися назад… за 20% вартості.
Ось тобі й тема для сучасних філософсько-езотеричних роздумів:
те, що спочатку здається проблемою — майже катастрофою — іноді проходить легко, несподівано… і навіть із прибутком.