Потім Римма опинилася на узліссі. Там пахло м’ятою й медом, за пеньком сиділа бабуся.
— Що сталося? — запитала Римма.
— Я чарівниця Лія. Загубила паличку й не можу зварити чай для лісових звірят.
— Я знайду її! — сказала Римма.
Вона пішла до ставка. Там усе було в тумані. Але в кишені дівчинка знайшла золоту троянду. Вона засвітилася й показала дорогу. Біля води сиділа жаба з паличкою.
— Віддайте її, будь ласка! — попросила Римма.

— Кум-кум! Вона моя!
Але Римма дістала стару іграшку і жаба з радістю помінялася.
Римма повернула чарівну паличку.

Чарівниця зраділа, обійняла Римму й подарувала їй рожеву кісточку.
— Посади її, коли сонце сідає, — прошепотіла вона.