Розділ двадцять дев’ятий. Викриваємо карти: в кого туз?

Сьогодні всі спатимуть у мене. Дай Боже, щоб мадам Ксіан не вирішила приєднатися. Цього вечора “вражень” більше, ніж вистачило. Дякую!

Чом би не скористатися тим, що вони грають, точніше розглядають один одного, і втекти до ванної, поки є така можливість? Босоніж по кахелю пройшлася до раковини. Туфлі зняла відразу після того як ми увійшли до кімнати, бо більше вже не могла. Холод підлоги виконував знеболювальну функцію, що не могло не тішити.

Перед тим як змити макіяж, врешті-решт спочатку глянула в дзеркало: сірі очі, зелений смокі, смарагдове плаття. Справжня Лиха відьма Заходу. Кумедно, але не так лякаюче, щоб сахатися.

Діти всі по черзі викупалися і ми всі заснули як убиті. Надто насиченим був цей день.

Завдяки тому, що тоді ми заснули годині о восьмій, наступного ранку ми були бадьорими й енергійними. Навіть пощастило стати раніше дракоші, а це досягнення ого-го! Потрібно буде запам'ятати цей знаменний день.

Несподівано в кімнату зайшла... навіть не так!.. Вбігла Гаяне з костюмом для верхової прогулянки. У відповідь я подивилася на неї очима, сповненими благання. Навіть кіт із мультфільму «Шрек» позаздрив би! Але служниця виявилася непробивною:

– Вибачте, леді. На полювання йдуть усі, але цього разу Вам можна сидіти на пікніку з принцесами.

– Ех! Ну що, діти, збираємось.

Дівчина пішла, Кон знову став видимим, а дівчатка вирішили втекти до своєї кімнати, щоб підготуватися до заходу.

Після того як я зібралася, взялася за обіцяний дитині памперс. Внаслідок відсутності пелюшки, для спорудження сумнівної конструкції клуб «Умілі рученята» використовував знайдене у шафі простирадло. Результат не викликав довіри, але клієнт залишився задоволеним. А це вже плюс!

Ми з дітьми спокійно дісталися головного входу, де чекали на інших. Тихо, відносно спокійно, якщо це можна так назвати, мирно і нікого зайвого не було... Поки в поле зору не потрапила Аріане, що спускалася до нас.

Не знаю чому, але мені було соромно дивитись у вічі Лисі. Можливо це було через те, що ситуація була схожа на класичну мелодраму: чоловік, дружина та коханка.

Молода студентка сподобалася статному впливовому чоловікові, між ними пробігла іскра та бам! Він одружений. А його дружина хоче забрати коханку на свою батьківщину і жити з нею далеко від зрадника.

Дідько! Вийшов сценарій для серіалу від Netflix. Навіть самій смішно стало від цієї маячні.

– Мила, привіт! – привіталася Міс Ідеал, яка знає мій секрет. До речі, і підійшла вона занадто близько.

– Доброго ранку, леді Шалан.

Вона здивовано вигнула брову, подивилася на дівчаток, щось усвідомила і виправилася:

– Добре, леді Емейбілум, – чарівно посміхнулася та кивнула принцесам, – Ваші Високості.

– Ви ідеальна пара для дядечка, не знаходите? – несподівано спитала Юдіт.

– Ми з радістю довіримо дядька у Ваші дбайливі руки, але свою няню ми не віддамо.

– Так! – повисла на моїй руці Веста.

– Я б краще обміняла дядька на цю чудову леді. Мені прокляття не страшне, але партнери з нас нікудишні.

Що означає «не страшне»? Отже, його можна якось його обійти?

– Люба! – заволала знайома жінка. – Ось ти де!

К'яра обережно вхопилася за мій лікоть.

– Я позичу ненадовго мою племінницю, – і не чекаючи відповідей, потягла мене в невідомому напрямку.

Коли ми були на доволі далекій відстані від громадськості, вона заговорила зі мною:

– Зараз вирушимо до мого маєтку. Повідомимо усім, що ти нездужала. Тихенько посидимо там тиждень, а потім – вирішимо як бути далі.

– Що?

Не те, щоб я горіла бажанням залишатися в потенційно небезпечному місці, але один Бог розповідає, що на думці у цієї жінки. Тим більше мені не подобається, коли просто ставлять перед фактом, навіть не поцікавившись думкою. Вистачило мені такого й у моєму рідному світі.

– Навіщо?

– Так треба, люба. Це заради твого ж добра.

– Якого добра? І як я взагалі можу тобі довіряти?

– Ти про що?

– Ти ж знаєш, хто я, – можливо, безглуздо так видавати себе. Нас могли й підслуховувати, але більше не можу мовчати. Давно треба було це обговорити. – І знаєш, що того дня справжня принцеса не приїхала.

– Мила, що за маячня!

– Я бачила лист мадам Ксіан у твоєму кабінеті, тож давай без брехні.

– Міко…

– Мілано. Мене звуть Мілана.

– Нехай так. Це нічого не змінює: ти так і залишишся моєю дівчинкою.

– Через те, що я схожа на Мікаеллу?

– Ні. Бо ти моя єдина сім'я.

– Повторюся: я не вона, – підвищила тон і висмикнула руку з хватки жінки.

– Знаю, – спокійно відповіла К'яра, – але це не скасовує того факту, що ти моя онукова племінниця. Просто не від тієї сестри.

Тітонька гірко посміхнулася.

– Знаєш, коли Міка тільки народилася, я наклала на неї чари, що оберігають. Нехай вони не такі сильні, як у Його Величності Динара, але це багаторазове закляття і може врятувати майже від усього. Так само, воно давало можливість відчувати її: як б'ється молоде серце. Цього було те єдине, на що не впливав Закір.

Вона схопилася правою рукою за лікоть лівої, здригаючись.

– Вигнана і обмовлена вона ​​мала повинна була приїхати до мене.

– Ви підлаштували той випадок?

– Ні звичайно ж. Як би я могла? Тоді в мені палала надія подарувати цій дитині те, чого вона не мала раніше. У момент, коли ми з дівчатками підбирали сукню для Міки… Нитка закляття обірвалася і мені передалися всі її страждання. Те, як її грубо потягли, штовхнули, били...

По К’ярі було видно, як важко було це говорити, на очах виднілися сльози, що проступили.

– Я побачила, як вони знечестили її! Жорстко, грубо, нелюдяно. Бачила, як вони знущалися з моєї дівчинки… І не могла нічого зробити. Дізналася, яке на смак безсилля.

Мадам Вінтельманд на мить замовкла, а потім продовжила:

– В надії на допомогу, я вдень і вночі молилася богам, які покинули нас з Еліаною, залишивши за собою лише величезне королівство. Нашим батькам, які одного дня вирушили в інший світ. Як сказала мама: «Тут надто нудно!» Так, особливої ​​віри в їхню допомогу не було, але... Лілая озвалася. Вислухала мою плутану розповідь, мої благання.