Розділ тринадцятий. Танкам люди не завада

Як не дивно, цього разу подорож замком була без пригод. Я навіть сама дісталася їдальні, де було зайнято шість стільців: на п'яти з них сиділи дівчатка, а от сміливця, який зайняв місце самого короля, було не видно. Чому мною було виключено варіант перебування там самого монарха? Навряд чи чоловік зміг за такий короткий проміжок часу розібратися з документами та прибути на сніданок вчасно. Адже тут немає людей, які вміють телепортуватися? Як мінімум, я на це сподіваюся.

Хоча, як я могла не здогадатися, хто може бути настільки нахабним? Тільки Корнелій. Але, Слава Богу, на людях він поводився належним чином і не намагався знову мене закадрити. Або це я стала надто самовпевненою? До мене вперше клеяться чоловіки, та ще й двоє.

У пам'яті сплив один прикол: дівчина не могла зрозуміти, чому їй або ніхто не виявляє знаків уваги, або борються за її увагу цілим гуртом. Висновок був такий: біда не приходить одна. Тепер я розумію, що це не прикол, а іронія долі.

– Пані Нянько, – не повертаючись, звернувся прем'єр-міністр, – проходьте, не соромтеся. Ми вже Вас зачекались.

І вільно було лише праворуч від нього. Що це, якщо не є запланованою подією? Дівчатка, а як же ваше «Тримайся від них подалі»? Чи ви на зборах мафії слово «подалі» замінили на «поближче»? На кшталт “різниця невелика, це синоніми”? 

Я це не озвучувала, поки йшла до порожнього місця, але вони й без того очі свої безсовісні не піднімали . І це дивно! А де переглядання, без яких вони не обходилися?

Гм… Мені здається, чи всі ми забули про щось важливе, за що всією гоп-компанією можемо отримати по гарбузу. Але що ж було нами забуто?

– Вам не до вподоби мацебрай?

Мацебрай? Це та страва з коржика та яйця? Яйце! А якщо його знайдуть? Нам капут! Але під яким приводом можна піти без зайвої уваги та непотрібних підозр? Думай, Мілано, думай!

Так! Я ж ще вчора виглядала як мертвий, що ожив, а сьогодні вже ходжу. Мене навіть спокусити двічі намагалися. Чому мені не може різко стати гірше, через що доведеться залишити всіх і піти до кімнати?

– Ні, що ви. Я б з радістю спробувала, але мені якось не добре. Прошу вибачити, але мені слід повернутися до кімнати та…

Погляд самовдоволеного нахаби з саркастичного одразу змінився на стурбований. Чого він так сильно переживає?

Таким виявився не лише Корнелій, а й уся мафія.

Гм… Якщо дівчатка – учасниці мафіозного угрупування, то у них має бути бос. Їхній батько в цій ролі чомусь не уявляється, а от дядько – цілком.

Гаразд, жартую.

– Леді? – навіть серйозна Ліліана хвилюється?! – Може, викликати лікаря?

– Ні, все гаразд. Мені просто потрібно трохи відпочити і все буде добре.

Не скажу же прямо тут і зараз: «У нас контрабанда не захована. Якщо хтось знайде – нам капець!»

Під наглядом підозрілих співтрапезників, різко встала, через що голова запаморочилась, нога застрягла, а ніс мало не зробив дуже близьке знайомство з кахельною підлогою. Спасибі чоловікові, що впіймав і запобіг небажаному знайомству, але ось на руки брати не обов'язково. Мені вистачило спроби твого брата «познайомитися ближче».

– Поставте мене на місце, будь ласка. Просто голова запаморочилася.

– Дівчата, я повернуся, тільки віднесу леді до її кімнати.

– Ми з тобою! – підірвалася Юдіт.

Отак і пішов у дорогу паровозик «Міріум» із вантажем «Мілана». Ніщо його не зупинить на шляху до мети: здивовані погляди стражників і слуг, усмішки чоловіків середнього віку, заздрісні перешіптування якихось дам – це все дрібниці! Адже цей паровозик – той ще танк!

Без дозволу та будь-якого попередження, він прибув на станцію «Кімната Мікаелли» і розвантажився, але не вирушив до наступної цілі. «Локомотив¹» та п'ять «тендерів²» продовжили стояти і дивитися на «вантаж», який починав відчувати себе тягарем.

Отже, у мене два варіанти: "Хіба у вас немає інших справ?" і "Я втомилася, тому не могли би ви звільнити приміщення?" Який вибрати: відправлення в конкретне місце або імітація вмираючого лебедя? Складний вибір. Якщо йти першою тактикою, виглядатиму дуже підозріло, а другою – даю гарантію, що приверну непотрібну увагу.

Тоді комбінуватиму та імпровізуватиму!

– Пане Корнелій, чи не могли б Ви принести склянку холодної води? – і таким голосом, який ще називається «я зараз здохну».

Ось так занепокоєний чоловік перетворюється на підозрюючого, який відчув недобре. А це погано!

– Благаю! – попросила з таким придиханням, що навіть героїні еротичних фільмів нервово запалили осторонь.

Чесно, не люблю фільми з позначкою «вісімнадцять плюс», нехай ровесники їх люблять. Як на мене, сюжету в таких фільмах мало, а всі почуття видаються несправжніми. Ось такі мої думки з цього приводу, хоч на смак і колір…

Брат короля закотив очі, але у бік дверей пішов, а мені так і хотілося підстрибнути і крикнути: «Єс!» Оскільки ми люди культурні, цей поклик був притиснутий, та й часу на це немає. Потрібно встигнути проговорити подальші дії з співучасницями.

Після закриття дверей з того боку, зволікати не стала:

– Куди сховаємо яйце?

– Яке яйце?

– Чиє яйце?

Сказати, що моє? Гаразд, часу говорити сарказмом немає.

– Дракона, дівчата, дракона!

– Ем ... – знітилася Ліліана.

– А якщо лишити під ліжком? – запропонувала очевидний варіант Юдіт.

– Покоївки можуть знайти, – відповіла за мене Овідія.

– А де вони його не знайдуть, скажи мені на милість? Вони всюди прибирають!

– Ось у тому й загвоздка, Бел.

Бел? Вона Володарку Лоз назвала не на ім'я? Але раніше вони так одна до одної не зверталися.

– Юдіт, а якщо ти його того?

Сестри подивилися на Весту, як на найобдарованішого генія, залишивши декого без пояснень.

"Того" – це чого? Я знаю тільки "того" в комплекті з жестом "пальцем по шиї", що в свою чергу нічого хорошого і невинного не означає. А це дуже напружує!