14

  Приїзд Міри до села навів справжній фурор серед місцевих. Перехожі зіваки спостерігали за тим, як дівчина виходить із чорного величезного позашляховика, як суворий чоловік у костюмі (чи то водій, чи тілоохоронець)  дістає і несе її рожеві валізи. Так, ніби вона була кінодівою на червоній доріжці, а не звичайною людиною, що йшла неасфальтованою стежкою.

  Щоправда від зовнішності дівчини і дійсно було очей не відвести: струнка, із білосніжною, сяючою шкірою беж жодних недоліків, і довгим світло-русявим, майже золотавим волоссям, що розвівалося від вітру. Її щоки прикрашав легкий персиковий рум’янець. Погляд виразних зелених очей дивився на світ із довірою та любов`ю. Уста ніби складалися в акуратний, проте пишний бантик. І взагалі уся вона була неначе якась порцелянова статуетка, настільки біла та тендітна. Жінки дивилися на неї із заздрістю та ненавистю. Чоловіки із захватом та бажанням.

  Не залишився байдужим до принад нової сусідки і брутальний та прямолінійний Олег. На відміну від свого брата, який постійно сидів за ноутбуком у кімнаті і майже не виходив на вулицю, Міранда навпаки заходила до будинку тільки для того, аби поспати чи приготувати їжу. Навіть обідати, пити каву та чай вона любила на подвір`ї, сидячи на дерев`яній лавці за маленьким столиком.

  Тож вона дуже часто потрапляла на око сусідові, котрий теж постійно мав справи у дворі: то коли доглядала за квітами, то коли читала книгу. Але справжнім випробуванням для Олега стала Мірандина любов до фізичних навантажень: йога, різноманітні гімнастичні вправи, калланетика, стреттчинг. Виносити коремат і займатися прямо на подвір’ї дівчина могла до трьох разів на день. І це ще добре, якщо на скакалці не стрибала. Тоді світ для чоловіка тимчасово зупинявся взагалі. Він якось забував, що ще треба і свиней попорати і курям насипати.

  За останній місяць рівень тестостерону в організмі чоловіка однозначно підвищився на кілька позначок. В цьому він був переконаний без всяких аналізів на гормони. Лібідо, яке після розлучення з дружиною спало тихо-мирно, ненадовго прокидаючись час від часу, тепер і взагалі не давало йому спокійно жити! Усі думки були лише про прекрасну половину людства і не менш прекрасне проведення часу з нею. Як то кажуть, кульки заходили за ролики. Спочатку до села приїхала Уляна, до якої він майже одразу відчув цікавість і почав нерівно дихати. Тепер і взагалі з`явилася Міранда, як якесь заокеанське диво. Картинка, а не дівчина!

  Щоправда і та, і інша були далекими та недосяжними для нього, немов інопланетні істоти. І він це чудово розумів. Ці жінки іншого кола, інших поглядів. Виховання, освіта, прагнення… У них ніколи не буде спільних точок перетину. І взагалі, те, що такі пташки залетіли до їх невеличкого малолюдного села, це вже було якимось справжнім дивом!

  А от Уляна спочатку зітхнула з полегшенням. Виявилося, що користувачів її ванної кімнати не побільшає. Оскільки завбачлива Міранда прихопила із собою декілька ящиків із одноразовим душем. Щоправда Макс, як хлопець без комплексів, чхати хотів на ті одноразові штуки і  навіть не думав жертвувати власним комфортом. Тож продовжував ходити до «водойми» Улі.

  Уля ж почувалася справжньою собакою на сіні. Якщо спершу вона боялася, що почне ревнувати сусіда до сестри. То тепер виявилося, що приревнувала вона зовсім іншого сусіда, фермера Олега, котрий не зводив очей із чарівної та молодої дівчини.

  Одного разу перед очима жінки постала красномовна картина: Міранда, в мініатюрному яскраво-зеленому спортивному костюмчику, що облягав бездоганну фігуру, застигла в позі берізки. У цей час, Олег, який обперся руками на встромлені в землю вила, теж застиг, розкривши рота. Він дивився, ніби під гіпнозом, і навіть не кліпав очима.

  В цю мить всередині Уляни взяла верх неймовірна злість на усіх чоловіків світу: ну чому, чому завжди так? То вони в усе горло волають, що зовнішність для них не головне. Із жалем розповідають як уже обпеклися і зіштовхнулися із жіночою невірністю, співають щось про душу і аби людина хороша була. А що у підсумку? Вони ж самі забувають усі свої басні, тільки-но перед їх очима постає молода, спортивна, сексуальна  і дійсно приваблива дівчина.

  Ба більше, Уляна почувалася маленькою, ображеною та обманутою дівчинкою. «Провидиця» їй справжнє кохання обіцяла, долю! Зрештою, вона першою приїхала до села! Це на неї першу Олег звернув увагу. І якби не якась… дзиґа, все б могло скластися у них дуже навіть чудово! Вони разом пили чай і вели задушевні розмови. Вони разом їздили до Кременця і тягнули ту кляту кавомашину для Макса. А грець її, щоб вона згоріла!

  Олег ревнував її до програміста, коли той призвичаївся ходити до її ванної кімнати. А тепер? Та йому все одно! Після Мірандиної появи навіть жодного разу не зайшов! А ще й екскурсію своїм домашнім господарством обіцяв! О, до речі, обіцяна екскурсія! От і буде гарний, а головне поважний та невигаданий привід зустрітися!

  Розумом вона чудово усвідомлювала, що усі її думки є інфантильними та неконструктивними. Але дозволила собі щиро проживати усі свої емоції, нічого не заперечуючи і не приховуючи від самої себе. Уляна була переконана, що в змозі самостійно розібратися у власних почуттях та бажаннях. Проте поки що не розуміла зовсім простої речі: якби на горизонті не з`явилася досконала Міранда, яка привернула  до себе увагу Олега, вона і надалі б вважала його звичайним селянином та невигідною для себе партією.