1

  Усі події та герої роману вигадані. Будь-які збіги у прізвищах, назвах чи ситуаціях абсолютно випадкові.

  Із чоловіками мені не щастить. Не щастить – це ще м’яко кажучи. Потрапити на звичайне побачення для мене уже неабияка вдача. Не захотіти накивати з нього п’ятами через якісь півгодини – рідкість на вагу золота. Навіть не знаю, що зі мною не так. Звичайно, я не дівчина з глянцевої обкладинки. Через декілька місяців мені виповниться 34. Але, як на свій вік, виглядаю я доволі пристойно. Любов до легкої їжі та постійних тренувань надійно оберігають мене від зайвої ваги. Своє струнке тіло я обожнюю прикрашати стильним  та жіночним одягом! Не забуваю ані про макіяж, ані про манікюр. Відвідую перукаря, косметолога та майстра манікюру як за розкладом, а не лише на великі свята.

  Ви мабуть подумали, що я погана господиня? Аж ніяк! Голубці, вареники, піцу та холодець я не лише фотографую для сторіс в інстаграм, а й вправно готую сама. Щоправда, такими стравами не зловживаю. А ось побалувати рідних та друзів – завжди залюбки! Характер мій може й не цукор, але я точно не найконфліктніша людина на світі. Я не кар’єристка і не феміністка, працюю менеджером на виробництві текстилю. Без діла сидіти не доводиться, проте і графік у мене цілком нормований. І час на особисте життя у ньому точно знайдеться.

  Тільки як же його влаштувати, це особисте життя? Я вже ходила і до психолога, і на тренінги з розкриття жіночої привабливості та сексуальності, і навіть на швидкі побачення. Останнє виявилося подією особливо комічною! Більшість жінок виглядали так, немов це був їх останній шанс на щастя. А ось  серед чоловіків зібралися інертні лузери з завищеною самооцінкою та захмарними очікуваннями від другої половинки. Усі вони хотіли бачити поряд красунь модельної зовнішності, які при цьому були б справжніми берегинями сімейного вогнища і при цьому ще й приносили гроші в дім.

  Втім, від тренінгів я залишилася також не у захваті. Була на різних, але уся їх філософія зводилася до двох речей: або ж стань стервом і утриманкою, якщо вистачить вдачі. Або ж перетворися на ту саму берегиню-бізнесвумен з нічогенькою зовнішністю. Чесно? Сценарій так собі. Особливо, якщо маєш критичне мислення і не відриваєшся від реальності настільки, аби повірити у Санту та рожевих єдинорогів.

  Проте, моє критичне мислення зовсім не завадило мені наважитися на радикальний крок: звернутися до ворожки. Моя найкраща подруга Ася залишилася від цієї ідеї не у захваті:

  — Уляно, тобі що не терпиться стати жертвою шахраїв? — Насупила брови вона.

  — Ні. Мені не терпиться стати жертвою амура. — Заплющивши очі, мрійливо відповіла я.

  — Ми ж не у кам’яному віці живемо! Сходи краще на тренінг якийсь. Ну яка ще ворожка?! Ну чим вона тобі допоможе?! Запропонує тобі провести якийсь ідіотських ритуал, інгредієнти до якого доведеться шукати ледь не на Місяці?

  — Набридли мені ці тренінги, Асю! Ну як ти не розумієш? Тобі так легко розмірковувати, тому що ти ніколи не мала проблем в особистому житті. А проблема моєї самотності вона не лежить десь на поверхні! Я не знаю як це пояснити… Це про якась містика!

  — У будь-якій незрозумілій ситуації кажи слово «містика». — З сарказмом промовила подруга.

  — Але визнай, що ти ненавидиш готувати, постійно змінюєш місця роботи, манікюр робиш тричі на рік: на День народження, Новий рік та перед 8 березня і при цьому відбою не маєш від чоловічої уваги!

  Сперечатися з цим Ася дійсно не могла. Якимось дивом, володіючи доволі посередніми зовнішніми даними та не хапаючи зірок з неба, вона умудрялася  притягувати до себе сильну стать та діяти на неї магнетично.

  — Але ж я у цьому не винна! — Ніби вибачаючись за щось, знизала плечима жінка.

  — Не винна. — Погодилася я. — А я тебе ні  в чому і не звинувачую. Просто поділилася з тобою, як з найкращою подругою, своїм наміром звернутися до відаючої людини.

  — Як знаєш! — Розвела руками Ася. — І де шукатимеш таку? По відгукам в інтернеті?

  — По відгукам на роботі! Випадково почула як в бухгалтерії говорили про одну пані Розу. Допомогла нашій главбухші заміж вийти! А ти б її бачила! 120 кг живої ваги  і завжди куца гулька на голові. Буває і таке! І як тут не повірити в дива?

  — В дива то я якраз вірю! Тільки  не ображайся, але не там ти їх шукаєш, подруго! Далеко тобі їхати до тієї пані Рози?

  — Ні, всього лише 15 кілометрів від Харкова. — Позіхаючи, відповіла я. — Складеш мені компанію?

  — Я – пас. — Одразу ж відмовилася подруга. — А тобі нехай щастить, Улянко!