Глава 3

Надія мусила визнати, Артем насправді вродливий і надзвичайно терплячий. Щоправда, поки не знає, що йому потрібно від неї. Такі чоловіки як він не звертають увагу на прибиральниць в халаті. Усвідомила - він їй подобається. Дуже. Варто дати шанс їхнім стосункам, хоча, після всього сказаного нею, навряд чи це спрацює.

Бачила, як до неї наближався Артем і її серце наспівувало солодку мелодію у ритм з його кроками. Чоловік зайняв своє місце і зізнався:

- Я трохи подумав і вирішив, якщо я тобі не подобаюся, то…- чоловік замовк та стиснув губи. Надія зрозуміла – нарешті досягла свого, зараз він піде геть, але радості не відчувала. Надто пізно зрозуміла симпатію до Артема і тепер через свою поведінку назавжди втратила його. Чоловік важко зітхнув і наче наважився, продовжив, - то я розповім про себе ще. Має ж бути у мені хоч щось привабливе. Знаєш, я завжди шукав причини, щоб не зустрічатися з жінкою, вишукував у них вади, тікав від серйозних стосунків, боявся розкритися комусь, щоб потім не було боляче. Проте зараз мені байдуже на твої вади, я готовий прийняти тебе такою, яка ти є. Якби це дивно не звучало, але, здається, я закохався.

Надія відчула полегшення. Дивилася у його сині очі й не вірила, що такий чоловік закохався у неї без зачіски, макіяжу та у робочому одязі, та ще й з такою поведінкою. Проте дивне тяжіння манило до Артема і вона не могла опиратися цьому. Сором’язливо опустила погляд й тихо промовила:

- Я, здається, теж, - наважилася і подивилася на чоловіка, -  вибач за мою поведінку. Я навмисно тебе дратувала.

- Я підозрював, - Артем посміхнувся і взяв її долоні у свої руки, даруючи тепло, що розносилося усім тілом. Надія почувалася так, наче ці дотики рідні та затишні. Вирішила ризикнути, забути всі перестороги й спробувати стати щасливою з цим чоловіком. Розмовляли аж до закриття ресторану. Офіціант ввічливо попросив покинути приміщення і вони одягнувшись, вийшли на вулицю.

Надії стало соромно за свій вигляд, жовта хустка не зігрівала, втім, як і пальто баби Нюри. Артем спохватися та накинув на її плечі свою дублянку.

- Завтра я куплю тобі теплий одяг.

- Не варто, одягнися, а то ще захворієш. Насправді це не моє пальто, я взяла його у колеги. Сподівалася, якщо побачиш мене у такому вигляді, то відмовишся від побачення.

Артем хмикнув та пригорнув дівчину до себе:

- Ніколи від тебе не відмовлюся.

Його обійми зігрівали та дарували відчуття тепла та затишку, не зважаючи на лапатий сніг, що падав з неба. Чоловік вказав на пальцем на дівочу щоку:

- У тебе тут сніжинка.

Нахилився та поцілував рум’яну щічку, змушуючи розтанути не тільки сніжинку, але й дівчину. Вмить вона забула про всі страхи та перестороги і вирішила довіритися цьому чоловіку. Їхні вуста з’єдналися у поцілунку. Повільно, трепетно, насолоджуючись одне одним поринули у вир насолоди. Чоловік здавався рідним, своїм, поруч з ним її серце нарешті отримало бажаний спокій. Надія відхилилася, зняла з себе дублянку та накинула йому на плечі. Сором’язливо заховала обличчя у чоловічі груди й почула швидкий стук серця, яке вже належало їй. Артем міцніше пригорнув дівчину до себе й поцілував волосся.

Тоді дівчина не знала, що Купідон знайшов стрілу і дивлячись на її знущання, вирішив возз’єднати цю пару, а милій блондинці підібрати іншого чоловіка.  

Дорогі читачі!

Вітаю з Днем закоханих! Нехай кохання завжди розцвітає у Вашому серці. Якщо Вам сподобалася ця історія, то запрошую до читання СЛР "Як позбутися дівчини?". Також буду рада Вашій зірочці та підписці на автора.

З любов'ю Кристина Асецька!