Глава 11

Це вперше вони були настільки близькі. Аромат квіткових парфумів прокрадався до носа й розбурхував уяву, а її важке дихання змушувало хвилюватися. Антон, наче хитрий лис, зачекав коли Настя припинить схлипувати та трохи відхилися. Повільно провів долонею по її руці та ніжно схопив маленькі пальчики.

- Він не заслуговує на тебе. Ти – чарівна, розумна, вродлива і якщо чесно я й досі не розумію, що тебе привабило у ньому.

Дівчина поглянула заплаканими очима й Антон потонув у цих синіх океанах. Вони сяяли особливою сумною іскоркою, яку хотілося роздмухати й перетворити у справжній вогонь щастя. Вільною рукою, Настя прогнала залишки сліз зі свого почервонілого обличчя.

- Аполлон уміє приковувати увагу. Завжди впевнений у собі, надійний, не дозволяє навіть припустити, що якось може бути не так, як того бажає він. Через це у нас постійні скандали. Я не хочу сліпо підкорятися йому, хочу, щоб він враховував мою думку, розумієш?

 Антон кивнув та стиснув її пальчики міцніше, на знак підтримки. Зараз вона здавалася такою беззахисною, тендітною та щирою, що хотілося заховати дівчину від усіх і ніколи не відпускати зі своїх обіймів. Дівчина продовжувала схлипувати:

- Цього разу все по-справжньому. Ми ще ніколи так не сварилися. Він обрав своїх друзів, а не мене.

Така новина дуже тішила чоловіка. З усіх сил стримував свою радість та намагався зберігати смуток на обличчі. Здавалася, сама доля посміхнулася йому, влаштувавши цю випадкову зустріч. Лагідно провів рукою по спині й зупинився на її талії:

- Чому ти так кажеш?

- На цих вихідних у нас річниця, два роки як ми почали зустрічатися. Хотіла поїхати з ним на гірськолижний курорт відпочити, відсвяткувати, а він відмовився, обґрунтувавши тим, що в суботу у нього перегони.

- Перегони? – Антон не зовсім розумів про що йде мова. Хоч і в уяві виникли картинки як Аполлон на чорному коні розмахує батогом та мчить галопом змагаючись наввипередки, насправді не був впевнений, що така фантазія відповідає дійсності.

- Аполлон бере участь у перегонах на автомобілях. Щовихідних він зі своїми друзями, зустрічаються вночі й перекривають відрізок дороги. Роблять ставки й змагаються наввипередки. Я не схвалюю такі розваги, але його не переконати. Стомилася хвилюватися кожного разу, коли він сідає за кермо та мчить на шаленій швидкості. Йому, звісно, байдуже на мої побажання. Він це робить кожної суботи, розумієш? А річниця у нас одна на рік. Невже я не заслуговую на увагу у цей день, хіба я не варта того, щоб хоча б один раз пропустити ті кляті перегони?

- Звісно заслуговуєш, - Антон лагідно провів пальцем по ніжній шкірі обличчя, заправляючи уявне неслухняне волосся за вушко. - Настю, якби ти стала моєї дівчиною, я б відмовився від усього, тільки б ти була поруч.

Вона заклякла й не ворушилася, з трепетом слідкувала за його діями. Чоловік розумів, або зараз, або ніколи. Якщо завагається хоч на мить, то втратить цю дівчину назавжди. Зважився, ризикнув усім й нахилився до її вуст. Не питаючи дозволу й не чекаючи на її реакцію, поцілував бажані губи.

 Владно, міцно та з певним трепетом. Цим поцілунком хотілося показати усю серйозність своїх намірів, довести, що він уже не той невпевнений у собі юнак, яким був раніше. Жадібно смакував та насолоджувався кожним міліметром звабливих вуст і не бажав відпускати зі свого полону. Настя не пручалася, відкрилася йому на зустріч й вправно виводила візерунки на чоловічих губах. Наче отямившись від п’янкого дурману, дівчина відхилилася, повертаючи Антона з власного раю на грішну Землю.

- Нам не можна, це не правильно. А як же Ілона?

Ілона. Антон злився скільки ще ця дівчина псуватиме його життя. Він не мав наміру відступати й чесно зізнався:

- Ми не кохаємо одне одного. Познайомилися в нічному клубі трохи більше ніж тиждень тому. Розважилися, гарно провели ніч, а вранці у моїй квартирі з’явився твій батько з чотирма чоловіками, які більше нагадували голодних псів. Ілона вигадала, буцімто ми давно зустрічаємося і так розпочався цей клубок брехні й я навіть не знаю як його розплутати.

- От Ілонка! Не знала, що вона така легковажна. Хоча, чого я дивуюся, їй вже тридцять, заміж хочеться, а ніхто не пропонує, от і використовує такі радикальні міри.

Антон склав її долоні разом та огорнув теплими руками. Важко зітхнув й продовжував шокувати дівчину своїм одкровенням:

- Настю, можливо ти не знаєш, але в універі я був у тебе закоханий.

- Я підозрювала про це.

- Тоді я не наважився зізнатися у своїх почуттях і втратив тебе назавжди, але зараз я не повторю своєї помилки. Не хочу тебе відпускати. Прошу, дай мені шанс. Одне побачення, я доведу, що гідний твоєї уваги.

- Ой, це так мило. Я подумаю, - вона грайливо усміхнулася й злегка потягнулася до нього. Антон одразу зрозумів натяк та швидко полонив її вуста у свої губи. Цього разу він вклав краплину ніжності у цей поцілунок. Хотілося показати всю любов, яка роками жила у його серці.

Скрип дверей змусив Антона поспішно перервати поцілунок та звільнити дівчину від дотику теплих долонь. Він вдивлявся у розгублене обличчя випадкового свідка й намагався зрозуміти, чи встиг гість помітити таку близькість.

Богдан зніяковів й поспішно проторохкотів: