Глава 7

Дівчина явно налаштована на романтичний вечір, який йому непотрібний. Хотілося бути поруч з Настею, бажав навіть на відстані, бачити її, розмовляти з нею та поступово зближуватися. Нехай вони заручені з іншими, проте в його серці майорів вогник надії, що у них ще можливе спільне майбутнє. Антон почухав потилицю.

- Я тут подумав. Може й нам в кіно сходити? Побачення на чотирьох, як тобі?

- Але ми хотіли обговорити наше майбутнє. Краще, якщо в кіно сходимо іншим разом.

Почувся звук води, яка стікала з бачка унітазу. З ванної кімнати вийшла Настя:

- Вода з’явилася! Все, котики, я побігла, вам гарно провести час.

- Але я теж хотів кіно подивитися. Можна ми до вас приєднаємося? - чоловік вперто не здавався й проігнорував відмову Ілони. Настя зміряла його поглядом та поправляючи своє каре, скривилася:

- Ми спізнюємося і чекати поки ти переодягнешся, чи принаймні не зміниш шкарпетки, немає часу. Якось іншим разом.

Антон сумно спостерігав як об’єкт його мрій, наче яскравий метелик, покидає квартиру. Це ж треба було так осоромитися. Хотів злякати одну дівчину, а натомість відштовхнув іншу. Ілона зняла світле кашемірове пальто й залишилася в джинсах та широкій в’язаній кофті, що ховала усі принади. Проте Антон й так пам’ятав спокусливі форми, про які заборонив собі думати. Вирішив повністю ігнорувати наречену. Вона простягнула пальто:

- Де я можу його повісити?

Чоловік мовчки взяв його до рук й хотів кинути під ноги, але останньої миті передумав. Відкрив шафу та повісив одяг на вішак. Ілона не чекаючи запрошення, зайшла на кухню. Сало шкварчало на сковорідці, розбризкуючи жир на плитку. Дівчина підійшла, зменшила температуру та перемішала:

- Ти шкварки готуєш? Люблю їх! - Антон ляснув долонею по лобі. Чи є щось таке, чого вона не любить? Наче справжня господиня у цьому домі, розпорядилася, - треба вино відкоркувати. Впораєшся?

Він кивнув та взяв пляшку до рук й почав її розпаковувати, косячись на дівчину. Вона вимкнула плитку й оглянулася довкола у пошуках чистих тарілок. Зробила крок убік і стала на шкаралупу від яйця. Почувся характерний тріск, який свідчив про те, що вона перетворилася на друзки. Тільки тепер чоловік зрозумів як підозріло виглядають тарілки, на яких тільки залишки від кетчупу. Боявся, що дівчина здогадається про цю виставу. Поки дівчина не встигла помітити такий факт, швидко проторохкотів:

- Можеш класти в будь-який посуд, він не сильно брудний.

Ілона скривилася. Антон сподівався, що ще трохи і нарешті вона викаже своє невдоволення і вони опиняться за крок до сварки, а він постарається влаштувати грандіозний скандал. Не комплексуючи, дівчина відкрила шафку та одразу натрапила на чисті тарілки. Вибрала туди сало й поглядом пробіглася кімнатою. Розгублено дивилася на стіл, який займав брудний посуд та залишки їжі. Дещо почорніла шкурка банана нагадувала літеру Л, а зім’ята серветка довершувала композицію. Чоловік притримувався свого плану, взяв брудні чашки, замість чистих склянок, й запропонував:

- Краще розмістимося в спальні, там телевізор подивитися можна.

 Ілона кивнула й пройшла до кімнати. Схоже безлад її не налякав, вона відсунула шкарпетку, що лежала на столі, й поклала туди миску з коронною стравою. Впевненою ходою наблизилася до ліжка, двома пальцями схопила штани, які простягнулися майже на весь простір на ньому, й кинула їх на підлогу, до решти купи одягу.

- Я заправлю постіль, ти не проти?

- Ні звичайно, жах як не люблю це робити.

В передчутті грандіозного скандалу спостерігав за рухами дівчини й поклав вино та чашки на стіл. Вона підняла з ковдри кусок засохлої піци й гидливо скривилася:

- Любиш їсти у ліжку?

- Обожнюю. Я не з тих людей, які бояться залишити крихту на килимі чи своєму лежаку. Життя надто коротке, щоб перейматися такими дрібницями та витрачати час на прибирання.

Дівчина ніяк це не прокоментувала й поклала зіпсовану їжу на тумбу, де валялася обгортка від цукерки. Схопила край ковдри, оголюючи постіль, на якій лежали жіночі трусики. Ілона завмерла й декілька секунд навіть не рухалася, дивлячись на знайдений об’єкт, як на запеклого ворога. Міцно стиснула ковдру пальцями й нарешті змогла видушити з себе хоч якісь звуки:

- Це що?

- Ой, це білизна моєї колишньої дівчини. Не переймайся, я зустрічався з нею до тебе, а вона їх забула. Вранці не міг знайти кофту у шафі й трохи речей порозкидав. Ці трусики валялися між одягом, випадково туди потрапили.

Антон бачив як напружилися вилиці на дівочому обличчі й подумки святкував перемогу. Вона нахмурила брови та двома пальцями гидливо підняла бежеві мережевні трусики й витягнула руку. Здавалося, що Ілона тримає найнебезпечнішу отруту.

- Чому вони з біркою?

В цю мить на Антона ніби впав важкий камінь й добряче вдарив по голові. Не розумів як він міг забути зняти бірку. Не хотів вірити, що через цю помилку, вся вистава буде марна. Довелося вигадувати правдоподібну історію.

- Я їй їх подарував. Вона приміряла й забула у мене. Потім ми розійшлися, а цей аксесуар залишився тут. Ти ж не ревнуєш? Ось її фото, - простягнув Ілоні своє зображення з усміхненою брюнеткою, яке завбачливо зробив на роботі у фотошопі. Жодній дівчині таке не сподобається, тому, щоб розбурхати ревнощі не обмежував свою фантазію: