Як поверне доля?

Розділ 14

Пройшло чотири тижні, сніг почав танути, зимові пташки зранку співали, нарешті виглядало сонце і це не дивно бо прийшла весна.

Дівчина була зайнята пошуком першої роботи, мама перестала звертати увагу на свою дочку бо місяць не розуміла чого дівчина так змінилась, закрилась і десь не на цій планеті знаходилась, аж сварити не хотілось, було все як до стінки, проте коли мама виходила на роботу, Марта смачно з натхненням готувала вечерю, а коли приходила, то дівчина закривалась на самоті і складала з посмішкою у голові вірші:

„ Голос твій зігрівав душу, але я завжди біля тебе поряд іти мушу…

Я відчувала,серцем , що ти моє доки Назар нас двох не вб‘є.

Я хотіла впізнавати тебе ще більше доки мені не стане гірше.."

Марта розуміла, що ніяк не може закінчити все з Назаром, вона зробить помилку, вона почала хлопця використовувати, а він вівся бо любив, він знав , що в дівчини просто наступив такий період у житті і продовжував дарувати подарунки, запрошувати в ресторани, він завжди красиво добивався, це сподобалось би кожній. Щось так стало тихо, Олександр пропав, на зустрічі не виходив, в це саме місце не приходив і я також горда перша не подзвоню , я відчувала, що він рано чи пізно не витримає, він обов‘язково подзвонить, потрібне терпіння. Усі казали, що я не терпляча, але як би знали мою історію..

Marta

Подобається

#8897 в Любовні романи
#3462 в Сучасний любовний роман

У тексті є: потяг, кохання, вірші власні

Відредаговано: 02.11.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись