Розділ 7

Назар останнім часом не міг нічого зрозуміти, але відчував , він відчував що Марта почала бути до нього холодна, за руку вже не так тримала…

Він почав дарувати квіти, хотів більше бачити, на секунду уявив , що може втратити її і переживав від болі в середині, не міг зрозуміти, що сталось..

Марта, мучила себе ще більше, але розуміла як тільки вона Назара відпустить більше його друга не побачить.. 

Коли пара проводила разом час в голові було в Марти одне: 
-« Тільки шоб він появився» … 

Дівчина, нічого не знала про його друга, вона не розуміла і дивувала себе чому він не може вийти з її голови? 

Дні проходили, Марта закінчувала навчання.. Батьки

її не розуміли. Батьки не розуміли чого ця дівчина ночами не спить , чого вона закрилась, як би вони знали, що в неї в середині.. А в середині таке, що не описується в книжках…

20.02. 2019

Випускний, Марта випила келих шампанського..

І уявил на секунду як би було добре, якшо б зараз подзвонив Назар і сказав, що він відпочиває з Олександром.. Тільки цього б не сталось.. 

В житті у Марти вже все перестало радувати , тільки вона не здавалась.. Вона завжди надіялась на краще. Вона знала, що мрія здійсниться..  

Після Випускного.. Одногрупники зібрались компанією  і вирішили поїхати у гори.. Назар дуже ревнував дівчину і не хотів щоб вона їхала, він бив кулаками об стіл , він був категоричний до того, але Марта вибрала себе і не послухала його..

Новий день.. 07:00 ранку..

Дівчина викликала таксі , зібрала сумку, і поїхала зустрічати одногрупників, на обличчі була посмішка, посмішка від того, що нарешті відпочине і забуде про все хоч на два дні.. Друзі були щасливі, Марта любила компанії, тому, що з нею ніколи не бувало сумно.. Дорога була довгою, але веселою, дівчина сиділа біля свого товариша Андрія Вовка, і слухала через його навушники музику, і милувалась дорогою дивлячись у вікно.. 

Чим дальше, тим почав падати сніг..

Близько вже будиночок, і сніг до колін, це було прекрасно..

Одногрупники почали заселятись по кімнатах. Дівчата почали розпалювати камін з вогнем, і робити канапки, це було насправді весело і найкращі часи бо було, що згадати..

Після того коли всі перекусили, друзі побігли до річки, почали фотографуватись, на дворі було холодно , але так гарно, дуже гарні засніжені високі гори,  Остап кинув Марту у сніг, Андрій почав її витягати.. потім почали кидатись сніжками поки не потемніло…

Всі зайшли в сусідню кімнату, а там більярд, той самий більярд і в голову зайшов спогад.. Цей самий спогад: « Олександр»..

Остап Гайошко, приніс фляшку вина, дівчата зробили глінтвейн щоб зігрітись, випили всі по келиху, і щось воно трошки вдарило у голову..

Остап любив до дівчат позалицятись і вони його закрили на балконі..

Вже 21:20 , усі розходились по кімнатах..