Розділ 6

Тижні минали.. День йшов за днем..  

Назара любов до Марти почала міцнішати, просто він мабуть відчував, що вона почала віддалятись від нього..  Але в душі ця дівчина себе звинувачувала, тому, що не йшла від нього і не тримала.. Хлопець почав краще виглядати, дівчата інші приділяли йому увагу, Марта навіть не ревнувала, він це все бачив і починав будувати плани на майбутнє, він почав змінюватись заради неї.. 

21:20. на годиннику- цей красивий хлопець запросив Марту  на вечірню прогулянку по центру міста.. Звісно, що відклавши справи дівчина погодилась піти розвіятись.. Назар любив робити романтичні сюрпризи, але ніколи не рахував себе романтиком.

Ліхтарі світились на алеї,  закохані пари йшли по місту тримаючись за руки. Дощ їм в слід почав накрапати. Приємно було чути тишу.. Якраз саме тиші- цій красивій дівчині не вистачало.. 

Марта,  дивилась на Назара, і десять разів коли він щось важливе їй розповідав, запитувала себе в середині: « Я люблю ще його?». Вона наче акторка яка надягнула маску і грала якусь роль,але він можливо розумів все не до кінця, але вівся.. Назар взяв Марту за холодну руку і почав гріти,  вони встали на проти ліхтаря і почали дивитись в очі одне одному.. Чиїсь очі любили, а інші лицемірно недоговорювали.. Назар запропонував Марті всісти на лавку, як тут з кишені почав вібрувати телефон..

У неї почалось битись швидко серце, вона в собі ховала щасливу посмішку.

-Хто це, дзвонив?, питала Марта..

-Вгадай з одного разу, - відповів Назар! 
Хлопець коли побачив, що до нього дзвонить друг, не хотів піднімати слухавку щоб не заважав відпочити з коханою дівчиною, Назар взяв руками Марту за обличчя і хотів поцілувати , тільки вона опустила губи до низу і сказала:

-Ходи, мені вже час іти додому!